С наступлением зимы на улице холодает, небо затягивают серые тучи, дует сильный ветер. Это верный признак приближения снегопада. Ведь ещё вчера воробышек весело скакал по коричневой земле, а сегодня он прижался у окна, пробует согреться.
И вот мелкий снег – разведчик снегопада, прокладывает путь для настоящего снежного парада, и уже через мгновение вместо него вступают в бой все новые полки снежных хлопьев, и вся береза под окном стала белая. Нет, не из-за того, что её кора белая, – это пушистый снег покрыл её шубой.
Вот игривый ветер гонит и кружит снежинки, подхватил снежную шубу с березы и понес ее. Но в руках ветра, шуба распалась на маленькие снежинки и, обрадовавшись тому, что они освободились, стали танцевать в воздухе превращаясь из шубы в сугробы. Вот такую картину я наблюдала из окошка вечером.
А когда я легла спать под толстое и теплое одеяло то до меня доносились звуки, как вокруг нашего дома стремглав носятся целые сугробы снега, которые пытаются цепляться за заборы и калитку.
Лишь к утру устали снег и ветер бушевать, покрыв спящие деревья и землю своим пуховым одеялом.
Все покрыто снегом, мир утонул в рассыпчатом снегу, под которым вся природа погрузилась в зимнюю спячку.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.
СОЧИНЕНИЕ
«Снегопад»
С наступлением зимы на улице холодает, небо затягивают серые тучи, дует сильный ветер. Это верный признак приближения снегопада. Ведь ещё вчера воробышек весело скакал по коричневой земле, а сегодня он прижался у окна, пробует согреться.
И вот мелкий снег – разведчик снегопада, прокладывает путь для настоящего снежного парада, и уже через мгновение вместо него вступают в бой все новые полки снежных хлопьев, и вся береза под окном стала белая. Нет, не из-за того, что её кора белая, – это пушистый снег покрыл её шубой.
Вот игривый ветер гонит и кружит снежинки, подхватил снежную шубу с березы и понес ее. Но в руках ветра, шуба распалась на маленькие снежинки и, обрадовавшись тому, что они освободились, стали танцевать в воздухе превращаясь из шубы в сугробы. Вот такую картину я наблюдала из окошка вечером.
А когда я легла спать под толстое и теплое одеяло то до меня доносились звуки, как вокруг нашего дома стремглав носятся целые сугробы снега, которые пытаются цепляться за заборы и калитку.
Лишь к утру устали снег и ветер бушевать, покрыв спящие деревья и землю своим пуховым одеялом.
Все покрыто снегом, мир утонул в рассыпчатом снегу, под которым вся природа погрузилась в зимнюю спячку.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.