Самсон Вырин – главный герой повести А. С. Пушкина. По должности он – станционный смотритель, а значит, «сущий мученик четырнадцатого класса, огражденный своим чином токмо от побоев, и то не всегда» .
Неказисто и небогато его жилище, украшенное лишь картинками с изображением истории блудного сына. Единственной настоящей драгоценностью была его четырнадцатилетняя дочь Дуня. В начале повести Самсон Вырин – это «человек лет пятидесяти» , «свежий и бодрый» , одетый в «длинный зеленый сертук с тремя медалями на полинялых лентах» . История с Дуней превратит «бодрого мужчину в хилого старика» . И мы увидим его «седину» , «глубокие морщины» , «сгорбленную спину» .
Станционный смотритель был человеком мирным, услужливым, скромным. Он с почтением и добродушием относился к своим постояльцам.
Проживший жизнь в бедности, привыкший к оскорблениям и унижениям богатых проезжающих, Самсон Вырин всегда надеялся только на себя. Он понимал, что и поддержки ему ждать неоткуда.
Автор показывает, как неловко чувствует себя смотритель в городе среди незнакомых людей и богатых домов. Но в душе этого маленького, робкого человека есть место сильным чувствам. Он горячо любит свою дочь, готов ради нее на все. Он с негодованием выбрасывает деньги, подсунутые ему Минским.
Вернувшись в пустой осиротевший дом, Самсон Вырин остался один. Он проливал слезы о потерянной дочери. Не для своих внуков, а для чужих ребятишек вырезал он дудочки. С чужими детьми он возился и угощал орешками.
Умер он в одиночестве.
Автор сочувствует своему герою, но осуждает ограниченность его мыслей. Ведь смотритель не даже надеяться на лучшее! Пушкин дает понять читателям, что эта ограниченность определена условиями жизни героя. Человек, привыкший к брани и притеснениям, считающий себя низшим существом, может мыслить только о плохом. Писатель учит нас внимательнее относиться к окружающим, ценить и уважать их мысли и чувства, а не должности, которые они занимают.
Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Неказисто и небогато его жилище, украшенное лишь картинками с изображением истории блудного сына. Единственной настоящей драгоценностью была его четырнадцатилетняя дочь Дуня. В начале повести Самсон Вырин – это «человек лет пятидесяти» , «свежий и бодрый» , одетый в «длинный зеленый сертук с тремя медалями на полинялых лентах» . История с Дуней превратит «бодрого мужчину в хилого старика» . И мы увидим его «седину» , «глубокие морщины» , «сгорбленную спину» .
Станционный смотритель был человеком мирным, услужливым, скромным. Он с почтением и добродушием относился к своим постояльцам.
Проживший жизнь в бедности, привыкший к оскорблениям и унижениям богатых проезжающих, Самсон Вырин всегда надеялся только на себя. Он понимал, что и поддержки ему ждать неоткуда.
Автор показывает, как неловко чувствует себя смотритель в городе среди незнакомых людей и богатых домов. Но в душе этого маленького, робкого человека есть место сильным чувствам. Он горячо любит свою дочь, готов ради нее на все. Он с негодованием выбрасывает деньги, подсунутые ему Минским.
Вернувшись в пустой осиротевший дом, Самсон Вырин остался один. Он проливал слезы о потерянной дочери. Не для своих внуков, а для чужих ребятишек вырезал он дудочки. С чужими детьми он возился и угощал орешками.
Умер он в одиночестве.
Автор сочувствует своему герою, но осуждает ограниченность его мыслей. Ведь смотритель не даже надеяться на лучшее! Пушкин дает понять читателям, что эта ограниченность определена условиями жизни героя. Человек, привыкший к брани и притеснениям, считающий себя низшим существом, может мыслить только о плохом. Писатель учит нас внимательнее относиться к окружающим, ценить и уважать их мысли и чувства, а не должности, которые они занимают.
Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.