1. Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів. Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору.
Сумно дивитися на сучасне суспільство, де багато молодих людей і дівчат вважають, що у них є тільки права, а обов’язків немає. Точніше, вони вважають, що обов’язки існують лише перед ними самими. Зокрема, вони думають, що обов’язок їх захищати, підтримувати і забезпечувати всім несе держава. У той же час варто зауважити, що такий підхід до взаємодії з батьківщиною дуже наївний і навіть примітивний. І це стає добре зрозуміло в такий історичний період, який настав сьогодні. Саме сьогодні, коли Україна стоїть на порозі серйозного конфлікту, стає зрозуміло, що у кожної людини є обов’язок перед батьківщиною.
Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору.