Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
Бобчинский и Добчинский - городские помещики. Они тесно связаны с чиновничьим миром города, праздно проводят время, заполняют его беганьем по городу, перенесением и раздуванием всяких сплетен. В бессмысленной спешке, суетливости, праздном любопытстве - вся их жизнь. Они первыми узнают разные городские новости, поэтому именно они сообщают о приезде топ «знатной особы», которая так всколыхнула застойную жизнь города. Бобчинский и Добчинский крайне наивны и недалеки в своем общем развитии, они очень «похожи друг на друга и неразлучны, в комедии почти всегда появляются вместе», и не случайно столь сходственны их фамилии и одинаковы имена и отчества. Они вечно торопятся, что сказывается в их поведении, быстром и суетливом разговоре («говорят скороговоркою»), перебивании друг друга. Высмеивается и их поведение: «прибежали, как сумасшедшие из трактира», - замечает Лука Лукич. «Только рыскаете по городу да смущаете всех… сплетни сеете»,- аттестует их городничий. Бобчинский и Добчинский с момента первого появления в комедии обрисованы резко комически.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.