у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
Мальчик у христа на ёлке маленький мальчик, лет шести, просыпается в сыром и холодном подвале. он голоден и пытается разбудить больную маму. у него это не получается, ведь мама умерла, но мальчик ещё не понимает, что такое смерть. его лишь удивляет холодное и неподвижное её лицо мамы. не добудившись её, он выходит на улицу. бродя по городу, мальчик заглядывает в окна, в одном он видит, как девочка танцует с мальчиком, в другом — четырёх барынь, которые пироги каждому, кто придёт. мальчик тоже вошёл к ним в дом. одна из барынь спешно суёт ему копеечку и сама открывает дверь. перепуганный мальчик роняет монетку и бежит прочь. он натыкается на толпу людей, смотрящих кукольное представление, которое ему нравится. но вскоре его бьёт мальчик постарше. ребёнок вынужден бежать прочь. забежав в подворотню, он устраивается за дровами. ему становиться тепло и хорошо. мальчик слышит голос, приглашающий на ёлку. он видит великолепную ёлку и множество радостных мальчиков и девочек. он сам радуется и веселится находясь рядом с ними. это такие же дети как он, погибшие в раннем возрасте по различным причинам (одни замёрзли, другие задохнулись). утром дворники находят тело замёрзшего маленького мальчика, чуть позже находят и тело его матери, умершей немногим ранее.сашка — герой «рождественского рассказа» андреева — обладал непокорной и смелой душой, не мог спокойно отнестись ко злу и мстил жизни. для этой цели он бил товарищей, грубил начальству, рвал учебники и целый день лгал то учителям, то перед рождеством сашку выгнали из гимназии, но, несмотря на это, его пригласили на ёлку в богатый дом. перед уходом в гости отец сашки — иван саввич, спившийся, опустившийся, но добрый в душе человек, — просит что-нибудь принести с ёлки. блок, возводивший «ангелочка» к рассказу ф. м. достоевского «мальчик у христа на ёлке», писал о сашке: «его просто затащили на ёлку, насильно ввели в праздничный рай. что же было в новом раю? там было положительно нехорошо, все было так, как водится во многих порядочных семьях, — просто, мирно и скверно». «злому мальчику», как назвали сашку, глядевшему на чистеньких, красивых детей, «казалось, что чьи-то железные руки взяли его сердце и выжимают из него последнюю каплю крови». и вдруг (наступает любимое андреевым перерождение героя, обязательное в рождественском рассказе) «узенькие глаза» сашки «блеснули изумлением»: «на обращённой к нему стороне ёлки, которая была освещена слабее других и составляла её изнанку, он увидел то, чего не хватало в картине его жизни и без чего кругом было так пусто, точно окружающие люди неживые. то был восковой ангелочек, небрежно повешенный в гуще тёмных ветвей и словно реявший по воздуху». изумлённый сашка увидел, что «лицо ангела не блистало радостью, не туманилось печалью, но лежала на нем печать иного чувства, не передаваемого словами, не определяемого мыслью и доступного для понимания лишь такому же чувству. сашка не сознавал, какая тайная сила влекла его к ангелочку, но чувствовал, что он всегда знал его и всегда ». сашка сначала грубо, а затем стоя на коленях перед хозяйкой дома выпрашивает ангелочка с ёлки. и когда своего добивается, в короткий момент счастья «все заметили загадочное сходство между неуклюжим, выросшим из своего платья гимназистом и одухотворённым рукой неведомого художника личиком ангелочка». сашка приносит ангела домой, и отец тоже испытывает потрясение: «отец и сын не видели друг друга; по-разному тосковали, плакали и радовались их больные сердца, но было что-то в их чувстве, что сливало воедино сердца и уничтожало бездонную пропасть, которая отделяет человека от человека и делает его таким одиноким, несчастным и слабым». оба вскоре засыпают, а ангелочек, повешенный у печки, начал таять. «вот ангелочек встрепенулся, словно для полёта, и упал с мягким стуком на горячие плиты». и непонятно, останется ли встреча с ангелом началом или концом чуда.
у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.