Эта книга была одним из самых ярких впечатлений детства. "Кондуит и Швамбрания", автобиографическая повесть советского писателя Льва Кассиля, запомнилась не только ярким слогом, точностью фраз и занимательностью сюжета, но и каким-то особо возвышенным духом. Она рассказывает о том, как значительныесобытия в истории страны отражаются в мире детства
Впервые издана эта замечательная книга была в 1928–1931 годах. Состоит она из двух частей — "Кондуит" и "Швамбрания". Сюжет ее таков: двое детей из докторской семьи из городка Покровска, Лёля и Оська (их прототипами стали соответственно сам Лев Кассиль и его брат Иосиф) придумывают воображаемую страну под названием Швамбрания. Эта страна, по замыслу ее юных создателей, находится в Тихом океане и по размерам сравнима с Австралией. Швамбрания — настоящий рай для любителей приключений, отважных мореходов и исследователей, она воплощает все детские фантазии, навеянные книгами Жюля Верна и Фенимора Купера, а также реальностью России начала XX века.
Читайте также: Книги-маяки: Денискины рассказы на всю жизнь
С поступлением Лёли в гимназию юные "швамбраны" сталкиваются с суровой реальностью. В гимназии строгие нравы, за малейшее нарушение учеников наказывают, а имя провинившегося вписывают в страшную книгу директора — кондуит. Но и здесь Лёля находит хороших друзей, среди которых Степка по прозвищу Атлантида, такой же мечтатель, как он сам.
Прочитав книгу, отчетливо осознаешь, что писатель четко выписал в ней собственную жизнь со всеми ее перипетиями. А ведь биография его довольно интересна. Лев Абрамович Кассиль родился 27 июня 1905 в Покровской слободе (ныне — город Энгельс на Волге) в семье врача. Учился в гимназии, после революции преобразованной в Единую трудовую школу. Сотрудничал с Покровской детской библиотекой-читальней, при которой работали кружки для детей рабочих, издавался и рукописный журнал, редактором и художником которого был Кассиль.
По окончании школы за активную общественную работу Кассиль получил направление в вуз. В 1923 поступает на математическое отделение физико-математического факультета Московского университета, специализируясь на аэродинамическом цикле. К третьему курсу начал всерьез думать о литературном труде. Через год написал свой первый рассказ, который был напечатан в 1925 году в газете "Новости радио". Как свидетельствуют биографы, все свободное время Кассиль посвещал чтению русской классики.
В 1927 году он познакомился с Владимиром Маяковским, громоподобным талантом которого давно восхищался, и начал сотрудничать в журнале "Новый Леф". Здесь были напечатаны отрывки из первой книги "Кондуит". Получил Кассиль предложение сотрудничать и в журнале "Пионер". Он познакомился с Самуилом Маршаком, встреча с которым и определила творческий путь Кассиля как детского писателя.
Но из журналистики он не уходил: более девяти лет работал в газете "Известия", ездил по стране и за рубеж, встречаясь с интересными людьми, публикуя материалы в газетах для взрослых и детей. Многие годы преподавал в Литературном институте. Умер Лев Кассиль в Москве в 1970 году, оставив свой яркий след в истории советской литературы…
Через усе життя Джеймс Олдрідж проніс любов до простих людей, доприроди, зберіг захоплення риболовлею та мисливством. Його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства представлена письменником у єдності людини й природи та через красу чистих людських взаємин. В австралійському циклі оповідань Олдрідж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка Едгара. У своїх невеличких творах Олдрідж прагнув показати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменнику належать слова: «У мене є оповідання «Останній дюйм». Його суть у тому, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі. Насправді ж - це метафора. Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації… Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на Землі…»
Новела «Останній дюйм» захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой - пілот - береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне - зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. Деві - десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько - стороння людина, «різка й небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так ніка-ли й не випливе з морської глибини. Після обіду Деві запитує батька про те, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: «Ти не бійся, нічого з тобою не станеться!»
Історія поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того, що сталося. Обличчя Деві було «сповнене жаху», а від крові на руках він «зеленіє», голос його тремтить від сліз і хвилювання. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопець розвинутий». Так, цей хлопчина «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він і раптово загине, Деві залишиться сам, і його не скоро знай-И дуть у цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть. Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма, Олдрідж розкриває жах і збентеження, що охоплювали дитину. Обличчя Деві зосереджене, уважне. Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка. Здається, він і сам подоИ рослішав. У нього з’явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька. Так, дійсно, у житті не раз настають або залишаються І останні дюйми, та найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, яке подарував йому син.
Джеймс Олдрідж неодноразово звертає увагу читача на л описи моря, пустелі, поведінки героїв. Адже саме в цих фрагментах твору віддзеркалилася думка’ письменника про призначення людини, про її духовну красу. Тема відповідальності є однією з найважливіших в опо- «І віданні, бо людина - творець своєї долі. Письменник підкреслює, що вона - досконалий витвір природи і мусить , бути достойна того місця, котре займає у світі природи.
Впервые издана эта замечательная книга была в 1928–1931 годах. Состоит она из двух частей — "Кондуит" и "Швамбрания". Сюжет ее таков: двое детей из докторской семьи из городка Покровска, Лёля и Оська (их прототипами стали соответственно сам Лев Кассиль и его брат Иосиф) придумывают воображаемую страну под названием Швамбрания. Эта страна, по замыслу ее юных создателей, находится в Тихом океане и по размерам сравнима с Австралией. Швамбрания — настоящий рай для любителей приключений, отважных мореходов и исследователей, она воплощает все детские фантазии, навеянные книгами Жюля Верна и Фенимора Купера, а также реальностью России начала XX века.
Читайте также: Книги-маяки: Денискины рассказы на всю жизнь
С поступлением Лёли в гимназию юные "швамбраны" сталкиваются с суровой реальностью. В гимназии строгие нравы, за малейшее нарушение учеников наказывают, а имя провинившегося вписывают в страшную книгу директора — кондуит. Но и здесь Лёля находит хороших друзей, среди которых Степка по прозвищу Атлантида, такой же мечтатель, как он сам.
Прочитав книгу, отчетливо осознаешь, что писатель четко выписал в ней собственную жизнь со всеми ее перипетиями. А ведь биография его довольно интересна. Лев Абрамович Кассиль родился 27 июня 1905 в Покровской слободе (ныне — город Энгельс на Волге) в семье врача. Учился в гимназии, после революции преобразованной в Единую трудовую школу. Сотрудничал с Покровской детской библиотекой-читальней, при которой работали кружки для детей рабочих, издавался и рукописный журнал, редактором и художником которого был Кассиль.
По окончании школы за активную общественную работу Кассиль получил направление в вуз. В 1923 поступает на математическое отделение физико-математического факультета Московского университета, специализируясь на аэродинамическом цикле. К третьему курсу начал всерьез думать о литературном труде. Через год написал свой первый рассказ, который был напечатан в 1925 году в газете "Новости радио". Как свидетельствуют биографы, все свободное время Кассиль посвещал чтению русской классики.
В 1927 году он познакомился с Владимиром Маяковским, громоподобным талантом которого давно восхищался, и начал сотрудничать в журнале "Новый Леф". Здесь были напечатаны отрывки из первой книги "Кондуит". Получил Кассиль предложение сотрудничать и в журнале "Пионер". Он познакомился с Самуилом Маршаком, встреча с которым и определила творческий путь Кассиля как детского писателя.
Читайте также: Книги-маяки: "Два капитана" - компас земной
Но из журналистики он не уходил: более девяти лет работал в газете "Известия", ездил по стране и за рубеж, встречаясь с интересными людьми, публикуя материалы в газетах для взрослых и детей. Многие годы преподавал в Литературном институте. Умер Лев Кассиль в Москве в 1970 году, оставив свой яркий след в истории советской литературы…
Читайте самое интересное в рубрике "Общество"
Новела «Останній дюйм» захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой - пілот - береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні й болісні переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне - зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. Деві - десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько - стороння людина, «різка й небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так ніка-ли й не випливе з морської глибини. Після обіду Деві запитує батька про те, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: «Ти не бійся, нічого з тобою не станеться!»
Історія поранення Бена змушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно поставитися до того, що сталося. Обличчя Деві було «сповнене жаху», а від крові на руках він «зеленіє», голос його тремтить від сліз і хвилювання. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопець розвинутий». Так, цей хлопчина «був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий і навіть невгамовний характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він і раптово загине, Деві залишиться сам, і його не скоро знай-И дуть у цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть. Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма, Олдрідж розкриває жах і збентеження, що охоплювали дитину. Обличчя Деві зосереджене, уважне. Він мусить виконати роботу дорослого чоловіка. Здається, він і сам подоИ рослішав. У нього з’явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька.
Так, дійсно, у житті не раз настають або залишаються І останні дюйми, та найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, яке подарував йому син.
Джеймс Олдрідж неодноразово звертає увагу читача на л описи моря, пустелі, поведінки героїв. Адже саме в цих фрагментах твору віддзеркалилася думка’ письменника про призначення людини, про її духовну красу. Тема відповідальності є однією з найважливіших в опо- «І віданні, бо людина - творець своєї долі. Письменник підкреслює, що вона - досконалий витвір природи і мусить , бути достойна того місця, котре займає у світі природи.