Ще кілька десятків років тому мало хто в нашій країні міг уявити, наскільки доступними та зручними можуть бути досягнення новітніх високих технологій. сьогодні майже в усіх родинах із середнім та високим достатком є ій персональний комп'ютер, найчастіше підключений до мережі інтернет. із великим задоволенням ми користуємося маленьким кишеньковим комп'ютером — мобільним телефоном, який дає можливість у будь-який момент зв'язатися з потрібною людиною. новий час змінює свідомість, прискорюються процеси ізації. проте кожне наукове відкриття, кожна технічна новація призводить до наслідків печальних. особливо коли ультрасучасна технологія стає заручником недобрих людських намірів або просто потрапляє до рук неуків, бездарностей, , невідповідальних людей. наприклад, наприкінці xx ст. в україні "мирний" атом став причиною радіаційного забруднення великої території родючої землі, тяжких захворювань та смертей людей. наслідки чорнобильської катастрофи остаточно не зникнуть із поколінням її очевидців, а будуть проявлятися у вигляді генетичних мутацій та погіршення стану здоров'я онуків тих, хто вважав пожежу на атомній станції не таким уже й великим лихом та свято вірив у всемогутність радянського уряду. у середині xx ст. над японськими містами хіросімою та нагасакі було проведено жахливий за своїми наслідками експеримент. кожна людська смерть — це страшна трагедія. ці дві події пов'язані між собою багато чим, хоча схематично цей зв'язок можна зобразити так: наукове відкриття — людське страждання і смерть. постає одвічне питання: хто винен? безперечно, винні ті, хто ухвалив рішення та здійснив атомне бомбардування, ті, хто своєчасно не зреагував на пожежу в атомному реакторі. але найбільша провина і відповідальність лежить на тих, хто "подарував" людству можливість користуватися тим самим атомом. талановитий науковець завжди дивиться на світ не так, як інші: він здатен побачити невидимі іншим закономірності, маніпулювати найрізноманітнішою інформацією, проводити досліди, експерименти. результатом цієї діяльності є відкриття, які, у свою чергу, можуть принести людству користь або шкоду. проблема відповідальності вчених за свої наукові відкриття своєрідно розкривається у п'єсі б. брехта "життя галілея".
Тема стихотворения — Разочарование в жизни и раскаяние в собственных поступках перед матерью.
Метафоры – «струится свет».
Эпитеты – «тягостная», «несказанный», «горький».
Инверсии – «низенький наш дом», «тоски мятежной».
Просторечные выражения – «шибко», «саданул».
Центральная тема произведения – разочарование в себе, в собственной жизни. Это отчаянное желание очистить свою душу перед единственным человеком, который всегда простит и всё поймёт – перед матерью.
Ни друзья, ни женщины не оставить глубокий след в душе поэта, они проносятся суетливой вереницей, безжалостно предавая и изменяя. И только семья принять блудного сына таким, каков он есть, без прикрас.
В стихотворении прослеживается тема любви к матери, которая олицетворяет собой и малую родину – цветущий сад, отчий дом, в котором можно укрыться от жизненных невзгод и набраться душевных сил. Мать для Есенина является собирательным образом всего ценного и дорогого, что есть у него в жизни.
Данное стихотворение мне понравилось, поскольку автор показывает любовь к Матери, как к самому главному человеку своей жизни, используя красивые слова.
Стихотворение — «Письмо Матери».
Тема стихотворения — Разочарование в жизни и раскаяние в собственных поступках перед матерью.
Метафоры – «струится свет».
Эпитеты – «тягостная», «несказанный», «горький».
Инверсии – «низенький наш дом», «тоски мятежной».
Просторечные выражения – «шибко», «саданул».
Центральная тема произведения – разочарование в себе, в собственной жизни. Это отчаянное желание очистить свою душу перед единственным человеком, который всегда простит и всё поймёт – перед матерью.
Ни друзья, ни женщины не оставить глубокий след в душе поэта, они проносятся суетливой вереницей, безжалостно предавая и изменяя. И только семья принять блудного сына таким, каков он есть, без прикрас.
В стихотворении прослеживается тема любви к матери, которая олицетворяет собой и малую родину – цветущий сад, отчий дом, в котором можно укрыться от жизненных невзгод и набраться душевных сил. Мать для Есенина является собирательным образом всего ценного и дорогого, что есть у него в жизни.
Данное стихотворение мне понравилось, поскольку автор показывает любовь к Матери, как к самому главному человеку своей жизни, используя красивые слова.