В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
kate831
kate831
25.11.2020 09:16 •  Литература

Сообщение об Остапе из отвести "Тарас Бульба" до 4 главы.​

Показать ответ
Ответ:
grenzygaming
grenzygaming
15.04.2021 14:27
Порівняльна характеристика творів Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо”
ПЛАН
1. Протиставлення дiйсностi та iдеалу в поезiї Шарля Бодлера

2. Поль Верлен — велична постать французького символiзму

3. Артюр Рембо — символ свiтового поетичного авангарду

Використана література

1. Протиставлення дiйсностi та iдеалу

в поезiї Шарля Бодлера

Французький поет Шарль Бодлер збирав пiзнi квiти романтизму… Бунтiвничий дух властивий не тiльки його поезiї, Бодлера можна вважати романтиком життя. Тогочасна Францiя здавалась йому нудним порожнiм царством буржуа. Це поняття означало для поета не класову, а духовну категорiю. Поет не приймає такий свiт, який дав йому багато розчарувань. Бодлер прагне змiнити свiт, оновити. Саме це зумовило його активну участь у революцiї 1848 р.

Збiрка його поезiй «Квiти зла» — це духовнi пошуки сучасної людини. Свiт постає в образi моря, з яким ми зустрiчаємося ще в романтичнiй поезiї Байрона, Пушкiна. Зображуючи сучасну йому дiйснiсть як «море засмiчених улиць мiських», поет серцем лине до iншого моря, «моря, де сяйва багато». Не приймаючи прозаїчностi буденного життя, вiн прагне повернути той загублений рай (iдеальний свiт), у якому творець жив у дитинствi:

Мiй раю зелений, кохання дитяче
Квiтки й поцiлунки, забави й пiснi,
I скрипка, що в сутiннi тужить i плаче…

А може рай-iдеал розташований у далеких екзотичних країнах («Moesta et errabunda»)? У поезiї «Подорож» дiйснiсть постає:

На сходинах життя, на всiх шаблях фатальних
Одвiчного грiха видовище нудне…

Це i тиран, i народ, «закоханий у панiвний батiг», декiлька релiгiй, «що пнуться до небес i всi простертi ниць», «усе наркозне зiлля, що свiту нашого докладний iнвентар». I поет робить висновок:

Цей свiт, затиснутий у тоскнi береги,
Являє образ наш — сьогоднi, завтра, завше.
Оазиси жахiв серед пустель нудьги.

Поезiя «Подорож» — це своєрiдна духовна подорож людства до безоднi, вiд якої не може врятувати «жменька мудрецiв», що «одбiгли Долею гуртованих отар».

Але, «блукаючи духом по мiсцинi суворiй», поет зустрiчає лебедя («Лебiдь»), що утiк iз клiтки. Вiн зранений, це величний «вигнанець -страдник», який мрiє «про чисту гладь ставiв». Це сам поет, що прагне iдеалу. У поезiї «Альбатрос» вiн постає в образi повiтряного мандрiвника — альбатроса:

Поет подiбний теж до владаря блакитi,
Що серед хмар летить мов блискавка в iмлi.
Але, мов у тюрмi, в юрбi несамовитiй
Вiн крила велетня волочить по землi.

«Юрба несамовита» — це дiйснiсть, а велетенський птах-поет може жити тiльки «серед хмар».

Але неможливiсть досягти iдеалу на землi викликає в Бодлера гостре розчарування, i вiн впадає у вiдчай. Звiдси також розумiння призначення поезiї як засобу вирощування квiтiв (тобто Прекрасного) зi зла, а також його чорна меланхолiя i тотальний нiгiлiзм. Поет не тiльки не звертався до Бога за до — вiн демонстративно нехтує ним i схиляється перед Сатаною. Водночас деякi риси стилю Бодлера суперечать романтизмовi: ретельно виважена композицiя i бездоганна форма поезiї. Не сприймає поет i романтичного розумiння природи як джерела оновлення почуттiв або засобу захисту вiд цивiлiзацiї. Природа постає у Бодлера ворогом людини. Вiн шукає натхнення в «iншiй природi» — штучнiй: у витворах мистецтва i людської працi.

Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упро­довж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тараса Шев­ченка. «Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвя­ту, вступ і складається із шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі цикли об'єднані за проблем­но-тематичним принципом.

Двополюсність відчуття визначила композиц­ійну структуру збірки «Квіти зла» і передусім її основної частини «Сплін та ідеал», яка відкри­вається трьома віршами («Благословіння», «Аль­батрос», «Лет»), де утверджується божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись

— в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої час­тини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеа­лу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога
0,0(0 оценок)
Ответ:
alenalove3
alenalove3
26.05.2021 04:04

истину.

В произведении рассказывается об одном небольшом городе, в котором творятся беспредельные поступки чиновниками. Здесь нет никакого порядка, полный беспредел и разруха. И все это организовали воры-чиновники.

Главным персонажем здесь является мелкий чиновник молодой человек по фамилии Хлестаков. Он был бедным и глупым. Молодой парень любит строить из себя богатого и успешного, когда у него имелись некоторые денежные средства, но когда они кончались он снова становился простым бедняком. Однажды он прибыл в город и его по ошибке приняли за ревизора, которого ждали. Все очень ждали и боялись приезда ревизора, везде пытались его выискать. Ревизор должен был приехать из столицы с целью проверки. Чиновника данного городка очень боялись приезде ревизора и проверок, они переживали, что все узнаю об их всех грехах. После приезда Хлестакова в город, все начали объявлять, что именно он и  является ревизором.

Все чиновники, управляющие этим городом, не думали о его благосостоянии, все преследовали свои цели. Сам же герой произведения быстро осознал, что он находится в очень выгодном положении и начинает этим пользоваться. Он начинает лгать о своем положении, о богатствах. И все окружающие ему верят. Герой очень умело мог пускать пыль в глаза.

Позже чиновники осознали, что их просто обманули, но это произошло тогда, когда герой уже уехал из их города. Таким образом, они были выставлены на обозрение перед всем обществом, и такое наказание было самым легким. Справедливость должна была когда-то восторжествовать, но было бы еще лучше, чтобы наказание было для таких мошенников, как чиновники этого города, которые только и делают, что набивают свои карманы, а на простых жителей им наплевать, намного жестче, чем они получили сейчас.

Автор в этом произведении пытался доказать, какое общество бывает гнилым. Все чиновники с легкостью постоянно берут взятки и считают это нормой, это воры и мошенники, которые пользуются государственным деньгами в своих целях. Позже, когда наступает немая тема, то выясняется, что приехал настоящий ревизор. Возможно, сейчас все изменится в лучшую сторону.

Автор пытается достучаться до того, что нужно быть честными .

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота