Сопоставительный анализ двух стихотворений;  
в
м. ю. лермонтов «парус» 

белеет парус одинокий в гумане неба голубом! что в стране далекой? ито кину, в кракуродном". 

играют волны - ветер свищет, и мачта гнется и скрипит. увы! он счастия не ищет, и не от счастия бежит!  

под ним струя светлей лазури, над ним луч солнца золотой а он, мятежный ищет бури, как будто в бурях есть покой!  

и. а. бунин «парус» 

вышит парус мой. высокий, белый и тугой, лик меж них сияет, благостен и тих. и что мне в том, что берега уже уходят от меня! душа полна, душа строга - и тонко светятся рога младой луны в закате дня. 

ii. раскрыть сходство и различие по следующим уровням:  

1. идейно-тематический 

2. композиционный 

3. мотивы и образы 

4. особенности стиха (метр. ритм, рифма, звуковая 

организация и т.д.) 

текстов - 60 минут.  ​

1) Ершов Петр Павлович

2) Конёк-Горбунок

3) Сказка

4) Главная мысль сказки «Конек-Горбунок» П. Ершова заключается в том, что дружба на многое.

5) Мне сказка очень понравилась , словно попал(а) в сказочный мир.

6) Великий сказочник создал образ Конька-Горбунка который живёт в русской литературе и сейчас. Он показан в сказке честным, Находчивым дружелюбным и весёлым.

Он дружит с Иваном-дураком.Конёк горбунок верно служит в Ивану.

7) Тут конёк пред ним ложится;

На конька Иван садится,

Уши в загреби берёт,

Что есть мочушки ревёт.

Горбунок-конёк встряхнулся,  

Встал на лапки, встрепенулся,

Хлопнул гривкой, захрапел

И стрелою полетел;

Мне понравился этот эпизод тем, что тут показана настоящая дружба, ведь он не оставил его в беде.

8) Сказка учит дружбе и верности.

Объяснение:

Усім нам добре відома біографія Тараса Григоровича Шевченка — геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. Мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі. Адже Шевченко був сином кріпака, народився й виріс в українському селі, пізнав злидні, голод, зневагу. Про це він розповідає у своїх творах, зокрема в автобіографічній поезії "Мені тринадцятий минало...", яка була написана в далекій Орській фортеці, де поет перебував на засланні.
Головний герой твору — тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. Природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. Хлопчик молиться Богові, дякуючи за сонце, теплий день, життя... Раптом герой усвідомлює, що він — кріпак, і це боляче ранить серце підлітка:
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози...
Але це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга — Оксани — проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми:
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало Моє...
Кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. Ці спогади пов'язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. Життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. Тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. Інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.