Сопоставьте два стихотворения, найдите сходство и различие между ними

1.вячеслав иванов
осень
что лист упавший — дар червонный;
что взгляд окрест — багряный стих…
а над парчою похоронной
так облик смерти ясно-тих.

так в золотой пыли заката
отрадно изнывает даль;
и гор согласных так крылата
голуботусклая печаль.

и месяц белый расцветает
на тверди призрачной — так
и, как молитва, отлетает
с немых дерев горящий лист…

2.георгий иванов
***

все бездыханней, все желтей
пустое небо. там, у ската,
на бледной коже след когтей
отпламеневшего заката.
из урны греческой не бьет
струя и сумрак не тревожит,
свирель двухтонная поет
последний раз в году, быть может!

и ветер с севера, свища,
летает в парке дик и злостен,
срывая золото с плаща,
тобою вышитого, осень.

взволнован тлением, стою
и, словно музыку глухую,
я душу смертную мою
как перед смертным часом -- чую. ​

Метафора - перенос значения одного понятия или явления на другой по сходству.
густые облаков волнистого руно
Эпитет - обычно они являются прил. - это слово или целое выражение, которое, благодаря своей структуре, приобретает некоторое новое значение или смысловой оттенок слову (выражению) обрести красочность, насыщенность.
 Метафора - простыми словами  это переномсное значение - это слово или выражение, употребляемое в переносном значении, в основе которого лежит неназванное сравнение предмета с каким-либо другим на основании их общего признака.
Олицетворение - перенос качеств живого к неживому - это приписывание свойств и признаков одушевлённых предметов неодушевлённым.
Сравнение - обычно целью является выявление в объекте сравнения новые свойства- это литературный троп, в котором происходит уподобление одного предмета или явления другому по какому-либо общему для них признаку

Вона тільки чекає, непорушна, як статуя, спокійна і незворушна навіть під час полону. Все працює на неї: і її зовнішність, і традиції їх ще дитячої дружби, і релігійна єдність, і впевненість в почуттях Айвенго. «Тому, хто має, додасться, а у бідного відніметься». Так воно і сталося. Перш ніж назавжди покинути Англію, бідна Ребекка прийде попрощатися і поцілує руку величної Ровени, як це зазвичай повинні були робити переможені на втіху переможцям. Правда, під час нашого знайомства з нею в будинку Седрика Сакса вона охоче слухає розповідь про нові подвиги вигнанця Айвенго. Дівчині завжди приємно усвідомлювати, який незвичайний хлопчик є її «прихильником». А порушення волі хазяїна будинку їй нічим не загрожує, так як господар вважає її законною претенденткою на англійський престол і сповнений васального поваги до неї. Правда, вона говорить дуже люб'язні слова після проголошення її Королевою Краси на турнірі. І не вона зцілює його рани, вона повстає проти батьківської волі і «громадської думки». Десь я читав, що любов'ю може стати будь-яке почуття, навіть ненависть, але ні в якому разі, не вдячність. І до того ж любити иноверку йому ніколи не прийде в голову. Храмовник любить прекрасну єврейку. Єврейка любить благородного Айвенго. І Айвенго любить величну леді Ровену. Леді Ровена дозволяє себе любити. А сама Правда, не можу зрозуміти її ставлення до Айвенго. Вона нічого не зробила заради нього. Тим не менш, саме вона і її батько беруть найактивнішу участь у долі головного героя - Айвенго. Це вони забезпечують його першокласним конем і міцними, красивими лицарськими обладунками, хоча це речі зовсім не дешеві. Відомо, що гарний панцир коштував три-чотири хутори з усіма працівниками. І На руках Ребеки буде поранений Айвенго, і їй треба буде згадати всі уроки Міріам, найкращою лікарки її народу. Саме її лікування повинен бути вдячний син Седрика, що залишився живий. Його шляхетність полягає лише у вдячності. Я перечитую роман Ст. Скотта «Айвенго» в короткому переказі змісту і співчуваю красуні, якій не подаровано долею нічого. Навіть у коханні вона може тільки втрачати - і втратить. Настільки, що доведеться цілувати руки переможниці. А справа в тому, що її звуть Ребека, вона дочка Ісаака з Йорка. Вона - дівчина з народу, який ненавидять з багатьох причин. Одна з причин релігійна: вона не може бути прийнята в порядному суспільстві, не може розраховувати на шлюб ні з норманом, ні з саксом. Їй не піднятися вище коханки - а це вона вважає падінням. Друга причина в тому, що її співвітчизників, не схильних вирішувати проблеми з мечем і списом у руках, великі господарі Англії вважають за трусів. Зрештою, вона багата. А феодали, які її оточують, і простий народ болісно заздрять діловим успіхам Ісаака з Йорка