Автор розповідає про юнака Павлуся з козацького роду Судаків та його сестру – Ганусю. Про те, як на їх рідне село напали татари, його рідних вбили, сестру захопили у полон, а хлопчик утік до козаків поблизу селища. Так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого, він мріяв звільнити свою сестру з турецького полону в Криму. Його брат не вірив, що Ганнусю можна знайти та звільнити, та Павлусь один поскакав до Криму, щоб там знайти сестру. Випадково потрапивши у полон до Харциза, степового розбишаки, він був проданий в турецьке село Коджамбаку сину місцевого ефенді – Мустафі. Там хлопець познайомився з невільником Остапом Швидким, став розпитувати про можливість утечі. В один деньйому майже вдалося утекти на коні, але по дорозі додому його запідозрив один татарин і Павлуся повернули до селища та наказали побити нагаєм. Перед виконанням наказання він почув від одного пана, що син вельможі, Девлет -Гірея, безвісти зник в Україні. Павлусь сказав, що знає про долю його сина, і хлопця повезли до Девлет-Гірея. Там він попросив знайти його сестру Ганусю, що була в Криму. Дівчинку розшукали, привели до вельможі, вона розповіла де знаходиться Мустафа (Павлусь пояснив їй що потрібно казати). Через певний час Мустафу знайшли, і за це Девлет-Гірей подарував волю Павлу, Ганні і Остапу Швидкому, козаку що був у рабстві з Павлусем. Павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в Крим і знайти б урятувати сестру. У які б скрутні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. Це до йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.
«Радунице» занимает образ крестьянской России, задумчивой и удалой, грустной и радостной, озарённой «радужным» светом. Она — богомольная, странническая, монастырская. Подчас унылый деревенский пейзаж («хилые хижины», «тощие поля») скрашивают задорные песни под тальянку. Критики обращали внимание на близость поэтики сборника к фольклору, на насыщенный народный язык. Стихотворения сборника «Радуница» содержат большое количество диалектизмов.
Лексические:
Стягловица (стягольница) — веревка или бечевка для затягивания чего-либо.
Автор розповідає про юнака Павлуся з козацького роду Судаків та його сестру – Ганусю. Про те, як на їх рідне село напали татари, його рідних вбили, сестру захопили у полон, а хлопчик утік до козаків поблизу селища. Так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого, він мріяв звільнити свою сестру з турецького полону в Криму. Його брат не вірив, що Ганнусю можна знайти та звільнити, та Павлусь один поскакав до Криму, щоб там знайти сестру. Випадково потрапивши у полон до Харциза, степового розбишаки, він був проданий в турецьке село Коджамбаку сину місцевого ефенді – Мустафі. Там хлопець познайомився з невільником Остапом Швидким, став розпитувати про можливість утечі. В один деньйому майже вдалося утекти на коні, але по дорозі додому його запідозрив один татарин і Павлуся повернули до селища та наказали побити нагаєм. Перед виконанням наказання він почув від одного пана, що син вельможі, Девлет -Гірея, безвісти зник в Україні. Павлусь сказав, що знає про долю його сина, і хлопця повезли до Девлет-Гірея. Там він попросив знайти його сестру Ганусю, що була в Криму. Дівчинку розшукали, привели до вельможі, вона розповіла де знаходиться Мустафа (Павлусь пояснив їй що потрібно казати). Через певний час Мустафу знайшли, і за це Девлет-Гірей подарував волю Павлу, Ганні і Остапу Швидкому, козаку що був у рабстві з Павлусем. Павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в Крим і знайти б урятувати сестру. У які б скрутні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. Це до йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.
Объяснение:
Стихотворения сборника «Радуница»
«Радунице» занимает образ крестьянской России, задумчивой и удалой, грустной и радостной, озарённой «радужным» светом. Она — богомольная, странническая, монастырская. Подчас унылый деревенский пейзаж («хилые хижины», «тощие поля») скрашивают задорные песни под тальянку. Критики обращали внимание на близость поэтики сборника к фольклору, на насыщенный народный язык. Стихотворения сборника «Радуница» содержат большое количество диалектизмов.
Лексические:
Стягловица (стягольница) — веревка или бечевка для затягивания чего-либо.
Охлопья — от охлопать (отрясти, отряхнуть). Ср. также: охлопье — пакля.
Гуторит – говорит. .
Лузга — здесь: мякина. («Микола»).
Балякают – беседуют, болтают («Старухи»).
Купыри – луговая трава
Сутемень – вечерние сумерки.
Свивали – пеленали.
(«Матушка в Купальницу по лесу ходила»)
Махотка - глиняный горшок.
Драчены – блины, сдобренные яйцами, молоком и маслом.
Дежка – кадка.
(«В хате»)
Гасница - маленькая керосиновая лампа без стекла, коптилка.
(«Вечер, как сажа…»)
Гать - настил из брёвен или хвороста для проезда через топкое место.
Выть – участок пахотной земли, которым в Рязанской губернии наделялось определенное количество душ или дворов.
(«Черная, потом пропахшая выть»)
Объяснение: