Устина росла сиротою. Коли їй виповнилося десять років, то була віддана у панський двір. Життя у старої пані було спокійним до того моменту, поки папська онука, що навчалася в Києві, не прислала листа про приїзд. Примхлива панночка перевела на свій лад і життя, і господарство в маєтку. Устину вона обрала собі за покоївку. Жорстока, нестримана панночка одного разу ледь не задушила дівчину через те, що та зробила їй не таку зачіску. Коли панночка вийшла заміж за лікаря, вона взяла Устину із собою на хутір чоловіка. На новому місці панночка довго плакала через те, що чоловік лагідно поводиться зі своїми слугами. Але вона й тут все переробила на свій лад: знайшла всім «роботу тяжку», «лихо пекуче. Люди прокидалися й лягали плачучи, а сусіди-пани вихваляли її як гарну й розумну господиню. Устина, як і раніше, терпіла знущання та бачила, як страждають від лютої панії люди. Був у пана візник Назар. Він одружився з вільною дівчиною Катрею, через що вона теж стала кріпачкою. Коли в Катрі захворіла дитина, панія не тільки не дозволяла їй доглядати малюка, але й вигадувала все більше і більше роботи для жінки. Дитина померла, а Катря з відчаю втопилася. Назар, людина веселої жартівливої вдачі, не витримав горя і вирішив утекти від панів. Устина познайомилася з панським слугою Прокопом. Вони покохали одне одного і згодом побралися. Пані дала згоду на одруження тільки тому, що за молодих заступилися гості, які з’їхалися на хрестини новонародженого панського сина, однак чекала слушної нагоди для помсти. І коли Прокіп заступився за бабусю-служницю, яка пригостила дітлахів яблуками з панського саду, панія наказала чоловіку віддати холопа у москалі. Устина з чоловіком переїжджають до міста, де він вивчає військову справу, а вона заробляє гроші, ходячи на поденну роботу. Обоє щасливі. Тут їх і знайшов Назар, який утік від панів і зайшов попрощатися. Від нього вони дізналися, що на хуторі «на вибір дають: хоч утопись, хоч так загинь». Назар пішов і більше про нього ніхто нічого не чув. А невдовзі москалі вирушили в похід кудись на Литву. Устина провела чоловіка до Києва й залишилася там служити та чекати на його повернення. Вона не забуває його ні на хвилину: «Він чоловік мій і добродій мій. Поздоров його Мати Божа: я вільна! І ходжу, і говорю, і дивлюсь – байдуже мені, що є ті пани у світії»
Алые паруса нужны каждому поколению. Даже современному.
Объяснение:
На них можно просто посмотреть,потому что они красивые, А ещё если они на закате! красота Также они нужны просто для плавания ) можно выйти в море и увидеть всевозможных рыб. ЭТО ПЕРВЫЙ ОТВЕТ.
2ОТВЕТ
Александр Грин написал замечательную повесть "АЛЫЕ ПАРУСА " в этой повести он не пытался показать нам чудочудо, сказку, волшебство. Писатель хотел сказать ,что они бывают, дать нам надежду на чудо .
маленькая девочка по имени Ассоль один раз встретилась в Еглем ,что сказал ей, что во взрослой жизни к ней проплывает прекрасный принц,на огромном корабле ,над которым будут развеваться красные ⛵паруса. С тех пор главная героиня только и ждала и мечтала, когда же свершится предсказание эгля.Кароче волшебник ✨подарил ей мечту и надежду девушке. Кратко Мечты человека сбываются.НЕОБХОДИМО ТОЛЬКО ВЕРИТЬ И ЖДАТЬ. и каждому из нас рано или поздно повезётповезёт
ТЫЦ ТЫЦ ТЫЦ ТЫДЫЦ САМ ВЫБИРАЙ ПЕРВЫЙ ИЛИ ВТОРОЙ НО МНЕ КАЖЕТСЯ ВТОРОЙ ПРАВЕЛЬНЕЕ. СТАВЬ СЕРДЕЧКО Я ППЦ ДОЛГО ПИСАЛА =}
Відповідь:
Устина росла сиротою. Коли їй виповнилося десять років, то була віддана у панський двір. Життя у старої пані було спокійним до того моменту, поки папська онука, що навчалася в Києві, не прислала листа про приїзд. Примхлива панночка перевела на свій лад і життя, і господарство в маєтку. Устину вона обрала собі за покоївку. Жорстока, нестримана панночка одного разу ледь не задушила дівчину через те, що та зробила їй не таку зачіску. Коли панночка вийшла заміж за лікаря, вона взяла Устину із собою на хутір чоловіка. На новому місці панночка довго плакала через те, що чоловік лагідно поводиться зі своїми слугами. Але вона й тут все переробила на свій лад: знайшла всім «роботу тяжку», «лихо пекуче. Люди прокидалися й лягали плачучи, а сусіди-пани вихваляли її як гарну й розумну господиню. Устина, як і раніше, терпіла знущання та бачила, як страждають від лютої панії люди. Був у пана візник Назар. Він одружився з вільною дівчиною Катрею, через що вона теж стала кріпачкою. Коли в Катрі захворіла дитина, панія не тільки не дозволяла їй доглядати малюка, але й вигадувала все більше і більше роботи для жінки. Дитина померла, а Катря з відчаю втопилася. Назар, людина веселої жартівливої вдачі, не витримав горя і вирішив утекти від панів. Устина познайомилася з панським слугою Прокопом. Вони покохали одне одного і згодом побралися. Пані дала згоду на одруження тільки тому, що за молодих заступилися гості, які з’їхалися на хрестини новонародженого панського сина, однак чекала слушної нагоди для помсти. І коли Прокіп заступився за бабусю-служницю, яка пригостила дітлахів яблуками з панського саду, панія наказала чоловіку віддати холопа у москалі. Устина з чоловіком переїжджають до міста, де він вивчає військову справу, а вона заробляє гроші, ходячи на поденну роботу. Обоє щасливі. Тут їх і знайшов Назар, який утік від панів і зайшов попрощатися. Від нього вони дізналися, що на хуторі «на вибір дають: хоч утопись, хоч так загинь». Назар пішов і більше про нього ніхто нічого не чув. А невдовзі москалі вирушили в похід кудись на Литву. Устина провела чоловіка до Києва й залишилася там служити та чекати на його повернення. Вона не забуває його ні на хвилину: «Він чоловік мій і добродій мій. Поздоров його Мати Божа: я вільна! І ходжу, і говорю, і дивлюсь – байдуже мені, що є ті пани у світії»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/institutka-korotkiy-zmist/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Пояснення:
Алые паруса нужны каждому поколению. Даже современному.
Объяснение:
На них можно просто посмотреть,потому что они красивые, А ещё если они на закате! красота Также они нужны просто для плавания ) можно выйти в море и увидеть всевозможных рыб. ЭТО ПЕРВЫЙ ОТВЕТ.
2ОТВЕТ
Александр Грин написал замечательную повесть "АЛЫЕ ПАРУСА " в этой повести он не пытался показать нам чудочудо, сказку, волшебство. Писатель хотел сказать ,что они бывают, дать нам надежду на чудо .
маленькая девочка по имени Ассоль один раз встретилась в Еглем ,что сказал ей, что во взрослой жизни к ней проплывает прекрасный принц,на огромном корабле ,над которым будут развеваться красные ⛵паруса. С тех пор главная героиня только и ждала и мечтала, когда же свершится предсказание эгля.Кароче волшебник ✨подарил ей мечту и надежду девушке. Кратко Мечты человека сбываются.НЕОБХОДИМО ТОЛЬКО ВЕРИТЬ И ЖДАТЬ. и каждому из нас рано или поздно повезётповезёт
ТЫЦ ТЫЦ ТЫЦ ТЫДЫЦ САМ ВЫБИРАЙ ПЕРВЫЙ ИЛИ ВТОРОЙ НО МНЕ КАЖЕТСЯ ВТОРОЙ ПРАВЕЛЬНЕЕ. СТАВЬ СЕРДЕЧКО Я ППЦ ДОЛГО ПИСАЛА =}
И НЕ БОЛЕЙ