Составь схему по прочитанному тексту в виде кластера, используя вопросы: кто? где? что сделал? как ? почему? дерзость в бою под фонтанами турки расположили свою артиллерию так, что с тыла, за спиной, у них оказалось болото. позиция для пушек — лучше не сыщешь; сзади неприятель не подойдёт, с
краю не обойдёт. суворов не побоялся болота. его богатыри через топи и напали на турецкую артиллерию сзади. все сочли манёвр суворова за рискованный, дерзкий. хорошо, что солдаты через топи, а вдруг не бы? ! — дерзкий так дерзкий, — усмехался суворов. — дерзость войскам не
помеха. прежде чем пустить войска через болота, суворов отправил туда бывалых солдат. они нашли надёжный путь для своих товарищей. суворов берёг солдат и действовал наверняка.

Тарас Бульба — це головний герой повісті Гоголя, він був запорозьким полковником, в образ якого втілені, як мені здається, найкращі риси козака. Разом зі своїми синами Тарас, який бачив мету свого життя не в домашньому затишку, а в захисті, то Бульба хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам. Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.

У промові Тараса перед боєм ми бачимо, як тонко відчуває і розуміє герой, що об’єднує людей, які стоять перед ним і слухають його. Душу й серце розкриває він перед побратимами, знаючи, що вони підтримають і зрозуміють його, бо так само люблять свою Батьківщину.

І у найважчі хвилини бою Тарас знаходить у собі сили підбадьорити товаришів. «А що, пани, — сказав Тарас, перегукуючись із курінним. — Є ще порох у порохівницях? Чи не ослабла козацька сила? Ще не гнуться козаки?»

---

то или не то, хз

Я, знаете ли, совсем не знал, что стану богатырём. Сын пахаря и всё. Да вот, иго татарское напало, ударило по деревням, а мужики и за себя постоять не могут. Решил я им Подобрал себя коня подобрее, надел кольчугу серебряную, да поскакал на встречу врагам. Копьё в руке трясётся, рука сама дрожит. Страшно было не за себя, а за людей. Так и порубил там всех. И пошла слава по городам. Куда не заеду, в ноги падут и кричат: "Великий наш, Илья Муромец тебе, огромное.." Хотели князьём сделать, да отказался. Не наше это дело, государством заправлять.