ответ:П’єса «Синій птах» написана у період, коли М. Метерлінк від символіста до «театру смерті» прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І сенс п’єси в тому, аби показати людству філософський сенс буття, красу сьогоденного життя і його велич. Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров’я і щастя. Що і змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея зуміє розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов’язківо, навчитися бачити те, що «не на виду». І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди життям кожна людина. Їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, садами Блаженств і Царством Майбутнього.
Діти дізнаються, що за померлих треба молитися, бо «молитися — значить згадувати». Таїнство смерті таке ж велике, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо впустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принесенні щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися дітьми.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажані змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс життя— зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який сенс у тому, що ти живеш, тому,що життя — вічне.
Моріс Метерлінк був тією людиною, яка створила символістський «театр». Ось тепер можемо говорити про пошуки щастя героями «Синього птаха». Зрозуміло, що цій феєрії передував складний творчий і духовний шлях, якщо на зміну йому, де всім керує Невідоме, тобто невидимі й невідомі фатальні сили, наміри яких таємні,невідомі. Зрештою, це була Смерть, до якої прислухалися усі особи, що лише чекали.
І ось читачеві і театру пропонується твір, у якому нема відчуття приречеті, герої якого не чекають, а діють і змінюють насамперед свій духовний світ. Через те більша частина дійових осіб є символами духовної діяльності людини, як такої або творчого начала.
Так, Душа Світла відправляється на пошуки Синього птаха щастя родини, яку б ніхто не назвав заможною, у супроводі Душ Вогню, Води, Цукру і двох створінь, які вже давно супроводжують людину на її шляху. Душі дітей не примітивні і багато що пізнали.
Чарівний діамант допомагає дітям на їхньому шляху. І той шлях — найнебезпечніший, яким проходить людина. Це шлях самовиховання. Одна за одною змінюються картини. Із злиденної хижі дроворуба ми потрапляємо до розкішних покоїв феї, аби зустрітися з надбаннями ще первісних людей — вогнем, водою, хлібом, цукром, першими свійськими тваринами. Спершу, як і слід було чекати, на шляху самопізнання ми звертаємося до наших згадок… Страшна демонстрація материнської долі бідних для мене повністю знімає ідилічний настрій картини: семеро померлих дітей один за одним виходять на кінець.
Заглиблення у подальше приводить маленьких людей до жахів і темних поривань людської, отже, і їхньої, психіки. Спіймані тут Сині птахи не витримують світла. «Ліс» особистості недалеко пішов від «лісу» природи, який намагався засудити людину, якій, проте, не під силу її перемогти. Відкриття Діаманта кладовище запевняє хлопчика й дівчинку, що смерті нема.
Проте і світло можна затьмарити — є блаженства різні за сутністю, і якщо зірвати маски, виглядають, як чудовиська. І тільки й радості Розуміти, Бачити, Не боятися, так само, як Материнська Любов, істинні. Найтрагічніші символи, мабуть, у блакитному палаці, де чекають на життя, про нього все заздалегідь, ненароджені діти…
І тому повертаємось до хижі дроворуба, так і не знайшовши Синього птаха. І щось подібне було вже тільки ще до початку його мандрів. Він передасть його дівчині-сусідці, а та не утримає Птаха щастя. Може, тому, що щастя не можна вибрати або отримати у подарунок. За ним треба йти. Даремно звертається до глядачів Тільтіль:
Ми дуже вас якщо хтось із вас його знайде, то нехай принесе до нас,він нам потрібний для того, щоб стати щасливими у майбутньому…
Предыдущие Сочинения: Проблема людських можливостей пізнання Царини Невідомого
Следующие Сочинения: Проблема морального максималізму в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»
Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » «Синій птах» М. Метерлінка - п’єса про сенс буття . Литературные сочинения!
Отношение к учителю в российском обществе всегда было неоднозначным. Причина этого заключается в том, что большая ответственность ложится на педагогов. От них во многом зависит, каким будут следующие поколения, какие ценности будут преобладать у них. Кроме того, любые действия учителя всегда оцениваются с разных точек зрения: учеников, их родителей, коллег, руководства и т.д. Человек, работающий по этой специальности, постоянно находится в центре внимания. Есть и еще нравственный аспект данной профессии: педагогическая ошибка мало заметна, но ее последствия могут оказаться катастрофическими.
В литературном процессе XIX-XX веков духовная составляющая русской культуры нашла проявление в «высоком» типе учителя, в образе которого отразились духовные искания самих писателей. В произведениях этого периода сформировался образ духовного наставника, человека с высокими моральными качествами.
Целесообразность отбора материала для урока по теме «Образ учителя в русской литературе» состоит в том, что он формирует и развивает литературно-художественные умения обучающихся как основу повышения эстетического постижения произведения накапливать опыт творческой деятельности, вызвать уважение к труду педагога.
Актуальность темы заключается в том, что при всей своей «изученности» литература «…живёт разной рецепционной жизнью в разные времена. Интерпретация обеспечивает постоянное воздействие произведения согласно его абсолютной художественной ценности независимо от изменчивости всей исторической ситуации…». Открывая для себя образ учителя в произведениях как одного, так и разных авторов, обучающиеся, прежде всего, учатся интерпретированию прочтения, а это, в свою очередь, воспитывает у них художественный вкус к сопереживанию, тонкому чувствованию.
Предлагаемый Вашему вниманию конспект урока литературы для 8 класса по теме «Образ учителя в русской литературе», где рассматривается произведение В.П. Астафьева «Фотография, на которой меня нет», опирается на изученные в 6 классе рассказы В.Г. Распутина «Уроки французского» и Ф. Искандера «Тринадцатый подвиг Геракла», проводится пропедевтическая работа: а) на изучение в 8 классе повести В.Ф. Тендрякова «Весенние перевертыши», б) на курс 10 класса, где обучающимся ещё предстоит изучать произведения А.П. Чехова «Человек в футляре», А.Платонова «Песчаная учительница», В.В. Быкова «Обелиск».
В начале урока звучит музыка как эмоциональный эпиграф.
Анализ эпизодов произведений более глубоко раскрыть характеры героинь, подчеркнуть объединяющие их качества.
Урок по данной теме дает обучающимся представление об образе учителя и его влиянии на личность человека.
Работа с иллюстрациями не имеет обязательного значения и предлагается тем обучающимся, которые не показали глубины в постижении темы. Описание или защита иллюстрации даёт возможность повторить выводы, прозвучавшие в речи учителя и других учеников.
Домашнее задание является продолжением урока. Оно рассчитано на самостоятельную творческую работу.
ответ:П’єса «Синій птах» написана у період, коли М. Метерлінк від символіста до «театру смерті» прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І сенс п’єси в тому, аби показати людству філософський сенс буття, красу сьогоденного життя і його велич. Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров’я і щастя. Що і змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея зуміє розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов’язківо, навчитися бачити те, що «не на виду». І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди життям кожна людина. Їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, садами Блаженств і Царством Майбутнього.
Діти дізнаються, що за померлих треба молитися, бо «молитися — значить згадувати». Таїнство смерті таке ж велике, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо впустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принесенні щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися дітьми.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажані змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс життя— зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який сенс у тому, що ти живеш, тому,що життя — вічне.
Моріс Метерлінк був тією людиною, яка створила символістський «театр». Ось тепер можемо говорити про пошуки щастя героями «Синього птаха». Зрозуміло, що цій феєрії передував складний творчий і духовний шлях, якщо на зміну йому, де всім керує Невідоме, тобто невидимі й невідомі фатальні сили, наміри яких таємні,невідомі. Зрештою, це була Смерть, до якої прислухалися усі особи, що лише чекали.
І ось читачеві і театру пропонується твір, у якому нема відчуття приречеті, герої якого не чекають, а діють і змінюють насамперед свій духовний світ. Через те більша частина дійових осіб є символами духовної діяльності людини, як такої або творчого начала.
Так, Душа Світла відправляється на пошуки Синього птаха щастя родини, яку б ніхто не назвав заможною, у супроводі Душ Вогню, Води, Цукру і двох створінь, які вже давно супроводжують людину на її шляху. Душі дітей не примітивні і багато що пізнали.
Чарівний діамант допомагає дітям на їхньому шляху. І той шлях — найнебезпечніший, яким проходить людина. Це шлях самовиховання. Одна за одною змінюються картини. Із злиденної хижі дроворуба ми потрапляємо до розкішних покоїв феї, аби зустрітися з надбаннями ще первісних людей — вогнем, водою, хлібом, цукром, першими свійськими тваринами. Спершу, як і слід було чекати, на шляху самопізнання ми звертаємося до наших згадок… Страшна демонстрація материнської долі бідних для мене повністю знімає ідилічний настрій картини: семеро померлих дітей один за одним виходять на кінець.
Заглиблення у подальше приводить маленьких людей до жахів і темних поривань людської, отже, і їхньої, психіки. Спіймані тут Сині птахи не витримують світла. «Ліс» особистості недалеко пішов від «лісу» природи, який намагався засудити людину, якій, проте, не під силу її перемогти. Відкриття Діаманта кладовище запевняє хлопчика й дівчинку, що смерті нема.
Проте і світло можна затьмарити — є блаженства різні за сутністю, і якщо зірвати маски, виглядають, як чудовиська. І тільки й радості Розуміти, Бачити, Не боятися, так само, як Материнська Любов, істинні. Найтрагічніші символи, мабуть, у блакитному палаці, де чекають на життя, про нього все заздалегідь, ненароджені діти…
І тому повертаємось до хижі дроворуба, так і не знайшовши Синього птаха. І щось подібне було вже тільки ще до початку його мандрів. Він передасть його дівчині-сусідці, а та не утримає Птаха щастя. Може, тому, що щастя не можна вибрати або отримати у подарунок. За ним треба йти. Даремно звертається до глядачів Тільтіль:
Ми дуже вас якщо хтось із вас його знайде, то нехай принесе до нас,він нам потрібний для того, щоб стати щасливими у майбутньому…
Предыдущие Сочинения: Проблема людських можливостей пізнання Царини Невідомого
Следующие Сочинения: Проблема морального максималізму в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»
Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » «Синій птах» М. Метерлінка - п’єса про сенс буття . Литературные сочинения!
Объяснение:
В литературном процессе XIX-XX веков духовная составляющая русской культуры нашла проявление в «высоком» типе учителя, в образе которого отразились духовные искания самих писателей. В произведениях этого периода сформировался образ духовного наставника, человека с высокими моральными качествами.
Целесообразность отбора материала для урока по теме «Образ учителя в русской литературе» состоит в том, что он формирует и развивает литературно-художественные умения обучающихся как основу повышения эстетического постижения произведения накапливать опыт творческой деятельности, вызвать уважение к труду педагога.
Актуальность темы заключается в том, что при всей своей «изученности» литература «…живёт разной рецепционной жизнью в разные времена. Интерпретация обеспечивает постоянное воздействие произведения согласно его абсолютной художественной ценности независимо от изменчивости всей исторической ситуации…». Открывая для себя образ учителя в произведениях как одного, так и разных авторов, обучающиеся, прежде всего, учатся интерпретированию прочтения, а это, в свою очередь, воспитывает у них художественный вкус к сопереживанию, тонкому чувствованию.
Предлагаемый Вашему вниманию конспект урока литературы для 8 класса по теме «Образ учителя в русской литературе», где рассматривается произведение В.П. Астафьева «Фотография, на которой меня нет», опирается на изученные в 6 классе рассказы В.Г. Распутина «Уроки французского» и Ф. Искандера «Тринадцатый подвиг Геракла», проводится пропедевтическая работа: а) на изучение в 8 классе повести В.Ф. Тендрякова «Весенние перевертыши», б) на курс 10 класса, где обучающимся ещё предстоит изучать произведения А.П. Чехова «Человек в футляре», А.Платонова «Песчаная учительница», В.В. Быкова «Обелиск».
В начале урока звучит музыка как эмоциональный эпиграф.
Анализ эпизодов произведений более глубоко раскрыть характеры героинь, подчеркнуть объединяющие их качества.
Урок по данной теме дает обучающимся представление об образе учителя и его влиянии на личность человека.
Работа с иллюстрациями не имеет обязательного значения и предлагается тем обучающимся, которые не показали глубины в постижении темы. Описание или защита иллюстрации даёт возможность повторить выводы, прозвучавшие в речи учителя и других учеников.
Домашнее задание является продолжением урока. Оно рассчитано на самостоятельную творческую работу.