Бесцельное существование или невыполнимая цель? Думаю, этот вопрос трактует себя для каждого по-своему, ведь у каждого человека свой характер и свои принципы. Бесцельное существование подразумевает простое бытие в этом мире. Ты ничего никому не делаешь, ничего не добиваешься и не напрягаешься вовсе. Все в этом мире происходит под влиянием других людей, а не тебя. Но если у тебя есть невыполнимая цель, то ты стараешься изо всех сил, у тебя нет максимума, ты выкладываешься на полную. Возможно, невыполнимая цель даже лучше, чем выполнимая, ведь у выполнимой есть границы и ты знаешь, к чему ты придешь в конце, а невыполнимая цель гораздо интереснее, ведь ты не знаешь, что тебя ждет. По моему мнению, это потрясающе - иметь цель, но не знать предела, ведь только тогда ты получаешь истинное удовольствие - добиваться тех высот, которые никогда не входили в твои планы.
Тріо бандуристок Українського радіо у складі народних артисток України Алли Шудько, Світлани Петрової й Антоніни Мамченко добре відоме яскравим українським репертуаром та високим професійним рівнем виконання. Їхня концертна діяльність загальновизнана, вона тематично широка й багата образним змістом. Часто музику у виконанні цього вимогливого до себе колективу чуємо у різних концертах та у програмах Українського радіо. За більш ніж чвертьстолітній творчий шлях тріо гастролювало не тільки в реґіонах колишнього Радянського Союзу, а й за кордоном: у Німеччині, Польщі, Австрії, Франції, на Кубі.
Нещодавно вийшов компакт-диск, що вміщує 24 твори українських композиторів ХІХ і ХХ століть, народні пісні у майстерних обробках М. Лисенка, Л. Ревуцького, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, а також митців молодших поколінь. Серед них — “Садок вишневий коло хати”, “Дощик”, “Летить галка через балку”, “Чом, чом не прийшов” та інші. Представлено широку панораму тем, образів, є пісні різних жанрів — ліричні, жартівливі, історичні, танцювальні тощо. Наступники й послідовники М. Лисенка — видатні композитори ХХ століття, класики української музики — Л. Ревуцький, С. Людкевич і Б. Лятошинський. Усі вони працювали в багатьох жанрах, вокальному ансамблю також приділяли увагу. Українську народну пісню “Прилетіла ластівонька” Ревуцький вмістив у збірці для дітей “Сонечко”, але вона настільки красива завдяки гармонізації композитора, що її перекладено для жіночого тріо у супроводі бандур. Народна пісня з Лемківщини “В калиновім лісі” в обробці С. Людкевича виокремлюється оригінальністю мелодії та ритміки. Композитор тонко опрацював народний зразок, надавши йому особливої чарівності. Пісня виконується без супроводу. Б. Лятошинський представлений жартівливо-танцювальною піснею “Ой піду я до млина”: мелодія проста, жвава. Музику Г. Майбороди — одного з великих вокальних композиторів — представлено двома творами: жартівливою “Як була я іще мала”, що походить з Лемківщини, та ліричною “Мала мати доню”, яку витримано в лірико-драматичному ключі. Дві пісні М. Леонтовича — “Калино-малино” і “Нарвала квіточок” — менш відомі широкому загалу, ніж інші твори. Їх чудово виконало тріо бандуристок. Колоритно звучить твір “Навчу я молодую жінку” Л. Матвійчук, нагадуючи пісню “Іди, іди дощику”. Справжнім шедевром можемо назвати обробку добре відомої пісні-романсу “Така її доля” на слова Т. Шевченка, яку зробив В. Шумейко. Початок цього твору співачки виконують без супроводу, мелодія передається від одного голосу до іншого, це — один образ. Потім вступає інструментальна тема, яка стає фоном, що передає авторське співчуття дівчині-сироті. Виконавський колектив прагнув подати цікаву панораму українського фольклору для вокального тріо із супроводом бандур. Це яскрава і своєрідна сторінка української музики від М. Лисенка до В. Шумейка.
професор
Тріо бандуристок Українського радіо у складі народних артисток України Алли Шудько, Світлани Петрової й Антоніни Мамченко добре відоме яскравим українським репертуаром та високим професійним рівнем виконання. Їхня концертна діяльність загальновизнана, вона тематично широка й багата образним змістом. Часто музику у виконанні цього вимогливого до себе колективу чуємо у різних концертах та у програмах Українського радіо. За більш ніж чвертьстолітній творчий шлях тріо гастролювало не тільки в реґіонах колишнього Радянського Союзу, а й за кордоном: у Німеччині, Польщі, Австрії, Франції, на Кубі.
Нещодавно вийшов компакт-диск, що вміщує 24 твори українських композиторів ХІХ і ХХ століть, народні пісні у майстерних обробках М. Лисенка, Л. Ревуцького, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, а також митців молодших поколінь. Серед них — “Садок вишневий коло хати”, “Дощик”, “Летить галка через балку”, “Чом, чом не прийшов” та інші.
Представлено широку панораму тем, образів, є пісні різних жанрів — ліричні, жартівливі, історичні, танцювальні тощо.
Наступники й послідовники М. Лисенка — видатні композитори ХХ століття, класики української музики — Л. Ревуцький, С. Людкевич і Б. Лятошинський. Усі вони працювали в багатьох жанрах, вокальному ансамблю також приділяли увагу. Українську народну пісню “Прилетіла ластівонька” Ревуцький вмістив у збірці для дітей “Сонечко”, але вона настільки красива завдяки гармонізації композитора, що її перекладено для жіночого тріо у супроводі бандур.
Народна пісня з Лемківщини “В калиновім лісі” в обробці С. Людкевича виокремлюється оригінальністю мелодії та ритміки. Композитор тонко опрацював народний зразок, надавши йому особливої чарівності. Пісня виконується без супроводу. Б. Лятошинський представлений жартівливо-танцювальною піснею “Ой піду я до млина”: мелодія проста, жвава.
Музику Г. Майбороди — одного з великих вокальних композиторів — представлено двома творами: жартівливою “Як була я іще мала”, що походить з Лемківщини, та ліричною “Мала мати доню”, яку витримано в лірико-драматичному ключі.
Дві пісні М. Леонтовича — “Калино-малино” і “Нарвала квіточок” — менш відомі широкому загалу, ніж інші твори. Їх чудово виконало тріо бандуристок. Колоритно звучить твір “Навчу я молодую жінку” Л. Матвійчук, нагадуючи пісню “Іди, іди дощику”. Справжнім шедевром можемо назвати обробку добре відомої пісні-романсу “Така її доля” на слова Т. Шевченка, яку зробив В. Шумейко. Початок цього твору співачки виконують без супроводу, мелодія передається від одного голосу до іншого, це — один образ. Потім вступає інструментальна тема, яка стає фоном, що передає авторське співчуття дівчині-сироті.
Виконавський колектив прагнув подати цікаву панораму українського фольклору для вокального тріо із супроводом бандур. Це яскрава і своєрідна сторінка української музики від М. Лисенка до В. Шумейка.