У поемі цей образ виникає цілком виправдано тому, що міф про Прометея пов’язаний з Кавказом, а ще тому, що кат-орел асоціюється з орлом — гербом Росії.
Тюрма, Сибір — символи колоніальної політики Російської імперії, яка для всіх інакодумців мала місце на каторзі, на засланні. «Сибір неісходима!» Цей епітет ще глибше підкреслює бездонність цієї незамкнутої тюрми…
Шевченко одним із перших у світовій літературі написав твір такого потужного антиколоніального спрямування, який і сьогодні є актуальним. Поет виступив на захист народів Кавказу, підкорених російським урядом, який узявся «просвітити» горців.
І як тут не погодитися зі словами Б. Лепкого: « ...Ця поема валить, трощить, палить, убиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь...».
Мне понравилось это стихотворение, потому что свеча, символищирующая надежду, некий "лучик света" во тьме, вселяет уверенность, веру в лучшее.
Произведение созвучно с моим настроением, потому что даже в самые сложные и темные времена есть этот самый " огонек", которые будет гореть даже в непроглядной тьме.
Відповідь:
У поемі цей образ виникає цілком виправдано тому, що міф про Прометея пов’язаний з Кавказом, а ще тому, що кат-орел асоціюється з орлом — гербом Росії.
Тюрма, Сибір — символи колоніальної політики Російської імперії, яка для всіх інакодумців мала місце на каторзі, на засланні. «Сибір неісходима!» Цей епітет ще глибше підкреслює бездонність цієї незамкнутої тюрми…
Шевченко одним із перших у світовій літературі написав твір такого потужного антиколоніального спрямування, який і сьогодні є актуальним. Поет виступив на захист народів Кавказу, підкорених російським урядом, який узявся «просвітити» горців.
І як тут не погодитися зі словами Б. Лепкого: « ...Ця поема валить, трощить, палить, убиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь...».
Пояснення:
Борис Пастернак "Зимняя ночь"
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Мне понравилось это стихотворение, потому что свеча, символищирующая надежду, некий "лучик света" во тьме, вселяет уверенность, веру в лучшее.
Произведение созвучно с моим настроением, потому что даже в самые сложные и темные времена есть этот самый " огонек", которые будет гореть даже в непроглядной тьме.