Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
БЛОКАДНЫЙ ЛЕНИНГРАД 31 декабря 1941 года По Ленинграду смерть метет, Она теперь везде, Как ветер. Мы не встречаем Новый год – Он в Ленинграде незаметен. Дома – Без света и тепла, И без конца пожары рядом. Враг зажигалками дотла Спалил Бадаевские склады. И мы Бадаевской землей Теперь сластим пустую воду. Земля с золой, Земля с золой – Наследье Прожитого года. Блокадным бедам нет границ: Мы глохнем Под снарядным гулом, От наших довоенных лиц Остались Лишь глаза и скулы. И мы Обходим зеркала, Чтобы себя не испугаться… Не новогодние дела У осажденных ленинградцев… Здесь Даже спички лишней нет. И мы, Коптилки зажигая, Как люди первобытных лет Огонь Из камня высекаем. И тихой тенью Смерть сейчас Ползет за каждым человеком. И все же В городе у нас Не будет Каменного века! Кто сможет, Завтра вновь пойдет Под вой метели На заводы. … Мы не встречаем Новый год, Но утром скажем: С Новым годом!(Ю. Воронов) Блокада Ленинграда
..Весь Ленинград, как на ладони, С Горы Вороньей виден был. И немец бил С Горы Вороньей. Из дальнобойной "берты" бил.
Прислуга В землю "берту" врыла, Между корней, Между камней.
И, поворачивая рыло, Отсюда "берта" била. Била Все девятьсот блокадных дней... (М. Дудин)
Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Объяснение:
По Ленинграду смерть метет,
Она теперь везде,
Как ветер.
Мы не встречаем Новый год –
Он в Ленинграде незаметен.
Дома –
Без света и тепла,
И без конца пожары рядом.
Враг зажигалками дотла
Спалил
Бадаевские склады.
И мы
Бадаевской землей
Теперь сластим пустую воду.
Земля с золой,
Земля с золой –
Наследье
Прожитого года.
Блокадным бедам нет границ:
Мы глохнем
Под снарядным гулом,
От наших довоенных лиц
Остались
Лишь глаза и скулы.
И мы
Обходим зеркала,
Чтобы себя не испугаться…
Не новогодние дела
У осажденных ленинградцев…
Здесь
Даже спички лишней нет.
И мы,
Коптилки зажигая,
Как люди первобытных лет
Огонь
Из камня высекаем.
И тихой тенью
Смерть сейчас
Ползет за каждым человеком.
И все же
В городе у нас
Не будет
Каменного века!
Кто сможет,
Завтра вновь пойдет
Под вой метели
На заводы.
… Мы
не встречаем Новый год,
Но утром скажем:
С Новым годом!(Ю. Воронов) Блокада Ленинграда
..Весь Ленинград, как на ладони,
С Горы Вороньей виден был.
И немец бил
С Горы Вороньей.
Из дальнобойной "берты" бил.
Прислуга
В землю "берту" врыла,
Между корней,
Между камней.
И, поворачивая рыло,
Отсюда "берта" била.
Била
Все девятьсот блокадных дней...
(М. Дудин)