К. Симонов. "Син артилериста" .Був у майора Дєєва товариш майор Петров. У Петрова померла дружина і його сина, Леньку, виховували все у військовій частині. У Дєєва була улюблена приказка: "На світі два рази не вмирати. Ніщо нас не може ви вибити з сідла .." Під час Великої Вітчизняної війни до Дєєву в полк приїхав лейтенант Петров. У дуже важкій ситуації Дєєв посилає на відповідальне завдання саме вірного людини Леоніда Петрова. Він коригував вогонь батарей. Щоб знищити ворога, викликав вогонь на себе.
В сказке-были торжествует доброе , человеческое начало: силы вражды, ненависти и эгоизма терпят поражение. Автор прославляет гуманные отношения между людьми. С любовью односельчане заботятся о детях-сиротах Митраше и Насте. Любовью к людям и желанием искупить вину (забыло в лесу о брате в порыве обуявшей её жадности) объясняется и благородный поступок насти, когда она отдаёт всю собранную ею клюкву в детский дом. Эта правда жизни, передаваемая из поколения в поколение, по сути дела и Митраше, когда в тонущем в болоте мальчике собака Травка узнала своего прежнего хозяина Антипыча, который любил её.
К. Симонов. "Син артилериста" .Був у майора Дєєва товариш майор Петров. У Петрова померла дружина і його сина, Леньку, виховували все у військовій частині. У Дєєва була улюблена приказка: "На світі два рази не вмирати. Ніщо нас не може ви вибити з сідла .." Під час Великої Вітчизняної війни до Дєєву в полк приїхав лейтенант Петров. У дуже важкій ситуації Дєєв посилає на відповідальне завдання саме вірного людини Леоніда Петрова. Він коригував вогонь батарей. Щоб знищити ворога, викликав вогонь на себе.