Коли до господині прийшла бідна жінка, то попросила у неї зовсім трішки молока та сказала їй що гроші принесе в суботу. Господиня їй відповіла: -Мої корови стільки молока дають, що кіт наплакав. От дою щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Спитайте в наших сусідів. Може й продадуть. Як тільки мишка почула ту розмову, то їй стало дуже соромно за своїх господарів. Вона не розуміла причину такого ставлення до бідної жінки. Саме тому у неї появився план як провчити їх. Вона припала до деревляного ящика, і гризла, і гризла, і гризла. Зразу ящик, а там і гроші. Прайювала цілу ніч. Так кілька діб, аж не було що гризти. На місці мишки, я б не тільки погризла гроші та ящик, а ще й бідлогу з ліжком. Саме цей епізод справив на мене найбільше враження, бо ця мишка не була не тільки хитра та маленька, а ще й розумна та має добре серце. Вона дбала про своїх дітей, любила їх та була щаслива. У цій казці, автор наділив мишку великою мудрістю, тому тварини викликають набагато більше симпатії ніж люди.
(Привіт! У тексті можуть бути помилки, оскільки я ще не дуже вмію набирати на клавіатурі. Крім того мені тільки 12 років)
Роль Ивана Федорова в создании и развитии отечественного книгопечатания настолько велика, что его с полным основанием считают русским первопечатником. По преданию Иван Федоров родился в приокском селе Николо-Гастунь, неподалеку от города Лихвин (теперь Чекалин), под Калугой. Дата рождения первопечатника установлена ориентировочно и отнесена к 1533 г. Его происхождение из духовенства наиболее вероятно.
Не исключено, что будущий просветитель мог быть сыном протопопа кремлевского Благовещенского собора Федора Бармина. Взрослея, он все больше и больше приобщался к обрядам, совершаемым православной церковью. Рост и формирование молодого священнослужителя начинались с исполнения мелких поручений: подачи храмовой утвари, возжигания и подношения свечей, а затем и более ответственных: песнопений, чтения молитв и псалмов
-Мої корови стільки молока дають, що кіт наплакав. От дою щоб не запустити. Прийдіть, як отеляться. Спитайте в наших сусідів. Може й продадуть.
Як тільки мишка почула ту розмову, то їй стало дуже соромно за своїх господарів. Вона не розуміла причину такого ставлення до бідної жінки.
Саме тому у неї появився план як провчити їх.
Вона припала до деревляного ящика, і гризла, і гризла, і гризла. Зразу ящик, а там і гроші. Прайювала цілу ніч. Так кілька діб, аж не було що гризти. На місці мишки, я б не тільки погризла гроші та ящик, а ще й бідлогу з ліжком.
Саме цей епізод справив на мене найбільше враження, бо ця мишка не була не тільки хитра та маленька, а ще й розумна та має добре серце. Вона дбала про своїх дітей, любила їх та була щаслива.
У цій казці, автор наділив мишку великою мудрістю, тому тварини викликають набагато більше симпатії ніж люди.
(Привіт! У тексті можуть бути помилки, оскільки я ще не дуже вмію набирати на клавіатурі. Крім того мені тільки 12 років)
Роль Ивана Федорова в создании и развитии отечественного книгопечатания настолько велика, что его с полным основанием считают русским первопечатником. По преданию Иван Федоров родился в приокском селе Николо-Гастунь, неподалеку от города Лихвин (теперь Чекалин), под Калугой. Дата рождения первопечатника установлена ориентировочно и отнесена к 1533 г. Его происхождение из духовенства наиболее вероятно.
Не исключено, что будущий просветитель мог быть сыном протопопа кремлевского Благовещенского собора Федора Бармина. Взрослея, он все больше и больше приобщался к обрядам, совершаемым православной церковью. Рост и формирование молодого священнослужителя начинались с исполнения мелких поручений: подачи храмовой утвари, возжигания и подношения свечей, а затем и более ответственных: песнопений, чтения молитв и псалмов