Детство главного героя повести. Главный персонаж повести, мальчик Алёша, по воли судьбы "заброшен" в семью матери. После того, как умер отец, Воспитанием Алёши занялись дедушка и бабушка. Помимо них, в жизни мальчика было много других родственников и знакомых. Дяди и тёти, двоюродные братья и постояльцы, все жили под одной крышей. Все они брали участие в воспитании главного героя, оказывая на него влияние, иногда сами того не желая. Жизнь мальчика и его близких сложная, наполненная многочисленными трудностями. Главное, что было в этой жизни - отсутствие стабильности и спокойствия. В первое время семья дедушки имела хороший достаток, но когда Алёша пошёл учиться, все изменилось. Мальчику приходилось собирать ветошь и воровать дрова. За это в школе его не любили, хотя он хорошо учился. Было даже и такое, что он не имел возможности купить книгу для занятий, и священник не допускал его к занятиям. Но кроме проблем с деньгами, в судьбе Алёши было много других испытаний. Писатель описал читателю жизнь и обычаи купеческого общества, где царили жёсткие порядки. Дед бил бабушку, а дяди мальчика вели постоянные споры из-за наследства его мамы. Дети заставляли страдать слабых.С самого своего рождения, Алёша видел только смерть и отчаяние.На его глазах умерли родные мать и отец, братья, Цыганок. Конечно, такие события оставили свою печать в душе героя. При этом, дед его выгнал из дома, после смерти мамы. Однако дети остаются детьми в любых ситуациях. Они всегда смогут найти радостные и счастливые моменты в жизни, потому как это заложено людской природой. И Алёша не был тому исключением.
Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах: балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;
Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах: балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;