Поширеною є думка, що освіта створює відмінності між людьми. І я погоджуюся з нею. Люди різного рівня та профіля освіти дійсно відрізняються один від одного. Але я не хочу багато говорити на тему, що освічена людина краща від неосвіченої. Я не вважаю, що той, хто закінчив університет, як буде кращою людиною, ніж той, хто закінчив лише школу.
Усі люди — надзвичайно різні. Не всі відмінники досягають в житті успіху, не всі магістри вузів насправді розумні та через освіту отримують путівку в щасливе майбутнє. Є цікаві особистості, як не мали можливості отримати вищу освіту, яким довелося працювати, наприклад. Або чиї батьки не мали змоги не тільки оплатити контракт у вузі, але й до прожити під час навчання.
Але освіта все ж відіграє велику роль в житті людини. В залежності від того, що людина вивчає, чим цікавиться, складається її особистість. Хтось буде добре розумітися на техніці, але писати з помилками. Хтось вивчить напам’ять всі вірші Рильского, але ніколи не зрозуміє, як працює економіка країни.
Чому люди найчастіше прагнуть отримати вищу освіту? По-перше, вона розвиває більш-менш різнобічну особистість, яка вміє не тільки виконувати роботу, але й мислити. Деякі люди навіть здобувають університетську освіту «для загального розвитку», а потім за фахом не працюють. І звичайно, вища освіта дає великі можливості при влаштуванні на роботу, при занятті керівних посад. Вища освіта також більш престижна, воно підвищує статус людини в суспільстві.
Коло спілкування, тобто ті люди, з якими разом вчишся, теж визначають багато чого в житті. У тих, хто навчався в медичному інституті, й тих, хто закінчив торговельний технікум, буде різне коло спілкування. Швидше за все, це будуть різні знайомі, друзі, різні зв’язки, цінності та уподобання. Навіть жарти під час дружніх зустрічей, у них, швидше за все, будуть різними, незрозумілими іншим.
Усі ми виберемо різну освіту. Різний профіль: хтось стане робочим, а хтось вчителем. Різний рівень: хтось стане доктором наук, а хтось після школи не захоче більше вчитися взагалі. Тому в майбутньому ми всі станемо різними особистостями та знайдемо людей, близьких до себе за життєвими вподобаннями. І важливу роль у тому, ким ми є, визначає освіта, яку ми здобули.
Объяснение:«Преступление и наказание» — социально-психологический и социально-философский роман Фёдора Михайловича Достоевского, над которым писатель работал в 1865—1866 годах. Впервые опубликован в 1866 году в журнале «Русский вестник» (№ 1, 2, 4, 6—8, 11, 12). Через год вышло в свет отдельное издание, структура которого была немного изменена по сравнению с журнальной редакцией; кроме того, автор внёс в книжный вариант ряд сокращений и стилистических правок.
Замысел «Преступления и наказания» созревал у Достоевского в течение многих лет, однако центральная тема, связанная с идеей главного героя об «обыкновенных» и «необыкновенных» людях, начала формироваться только в 1863 году в Италии. Приступив к непосредственной работе над произведением, автор объединил черновики незавершённого романа «Пьяненькие», в котором была намечена сюжетная линия, повествующая о семье Мармеладовых, и наброски романа-исповеди, задуманного как откровение каторжанина. В процессе работы план расширился, и в основу сюжета легло преступление студента Родиона Раскольникова, убившего ради близких старуху-процентщицу. При этом криминальная история стала для автора не только темой, но и поводом для размышлений о социальных обстоятельствах, толкающих человека на преступления, а также возможностью показать, какие сложные «химические» процессы происходят в душах людей. Одним из образов романа стал большой город второй половины XIX века, жизнь в котором полна конфликтов и драм. В произведении воссозданы узнаваемые приметы времени, воспроизведена петербургская топография.
Выход «Преступления и наказания» в свет вызвал бурную полемику в литературном сообществе России; отзывы рецензентов варьировались в диапазоне от восторга до полного неприятия. С фундаментальным анализом произведения выступили такие современники Достоевского, как Дмитрий Писарев, Николай Страхов, Николай Ахшарумов. В 1880-х годах произведение было переведено на французский, немецкий, шведский, английский, польский, венгерский, итальянский, датский, норвежский, финский языки. Произведение оказало влияние на мировой литературный процесс: во французской, итальянской, немецкой литературе появились романы-«спутники», продолжавшие развитие темы, заданной Достоевским. Роман был неоднократно инсценирован (первые моноспектакли появились в 1880-х годах, первая театральная постановка в России осуществлена в 1899 году, первая зарубежная сценическая версия представлена в Париже в 1888 году) и экранизирова
Объяснение:
Поширеною є думка, що освіта створює відмінності між людьми. І я погоджуюся з нею. Люди різного рівня та профіля освіти дійсно відрізняються один від одного. Але я не хочу багато говорити на тему, що освічена людина краща від неосвіченої. Я не вважаю, що той, хто закінчив університет, як буде кращою людиною, ніж той, хто закінчив лише школу.
Усі люди — надзвичайно різні. Не всі відмінники досягають в житті успіху, не всі магістри вузів насправді розумні та через освіту отримують путівку в щасливе майбутнє. Є цікаві особистості, як не мали можливості отримати вищу освіту, яким довелося працювати, наприклад. Або чиї батьки не мали змоги не тільки оплатити контракт у вузі, але й до прожити під час навчання.
Але освіта все ж відіграє велику роль в житті людини. В залежності від того, що людина вивчає, чим цікавиться, складається її особистість. Хтось буде добре розумітися на техніці, але писати з помилками. Хтось вивчить напам’ять всі вірші Рильского, але ніколи не зрозуміє, як працює економіка країни.
Чому люди найчастіше прагнуть отримати вищу освіту? По-перше, вона розвиває більш-менш різнобічну особистість, яка вміє не тільки виконувати роботу, але й мислити. Деякі люди навіть здобувають університетську освіту «для загального розвитку», а потім за фахом не працюють. І звичайно, вища освіта дає великі можливості при влаштуванні на роботу, при занятті керівних посад. Вища освіта також більш престижна, воно підвищує статус людини в суспільстві.
Коло спілкування, тобто ті люди, з якими разом вчишся, теж визначають багато чого в житті. У тих, хто навчався в медичному інституті, й тих, хто закінчив торговельний технікум, буде різне коло спілкування. Швидше за все, це будуть різні знайомі, друзі, різні зв’язки, цінності та уподобання. Навіть жарти під час дружніх зустрічей, у них, швидше за все, будуть різними, незрозумілими іншим.
Усі ми виберемо різну освіту. Різний профіль: хтось стане робочим, а хтось вчителем. Різний рівень: хтось стане доктором наук, а хтось після школи не захоче більше вчитися взагалі. Тому в майбутньому ми всі станемо різними особистостями та знайдемо людей, близьких до себе за життєвими вподобаннями. І важливу роль у тому, ким ми є, визначає освіта, яку ми здобули.
Объяснение:«Преступление и наказание» — социально-психологический и социально-философский роман Фёдора Михайловича Достоевского, над которым писатель работал в 1865—1866 годах. Впервые опубликован в 1866 году в журнале «Русский вестник» (№ 1, 2, 4, 6—8, 11, 12). Через год вышло в свет отдельное издание, структура которого была немного изменена по сравнению с журнальной редакцией; кроме того, автор внёс в книжный вариант ряд сокращений и стилистических правок.
Замысел «Преступления и наказания» созревал у Достоевского в течение многих лет, однако центральная тема, связанная с идеей главного героя об «обыкновенных» и «необыкновенных» людях, начала формироваться только в 1863 году в Италии. Приступив к непосредственной работе над произведением, автор объединил черновики незавершённого романа «Пьяненькие», в котором была намечена сюжетная линия, повествующая о семье Мармеладовых, и наброски романа-исповеди, задуманного как откровение каторжанина. В процессе работы план расширился, и в основу сюжета легло преступление студента Родиона Раскольникова, убившего ради близких старуху-процентщицу. При этом криминальная история стала для автора не только темой, но и поводом для размышлений о социальных обстоятельствах, толкающих человека на преступления, а также возможностью показать, какие сложные «химические» процессы происходят в душах людей. Одним из образов романа стал большой город второй половины XIX века, жизнь в котором полна конфликтов и драм. В произведении воссозданы узнаваемые приметы времени, воспроизведена петербургская топография.
Выход «Преступления и наказания» в свет вызвал бурную полемику в литературном сообществе России; отзывы рецензентов варьировались в диапазоне от восторга до полного неприятия. С фундаментальным анализом произведения выступили такие современники Достоевского, как Дмитрий Писарев, Николай Страхов, Николай Ахшарумов. В 1880-х годах произведение было переведено на французский, немецкий, шведский, английский, польский, венгерский, итальянский, датский, норвежский, финский языки. Произведение оказало влияние на мировой литературный процесс: во французской, итальянской, немецкой литературе появились романы-«спутники», продолжавшие развитие темы, заданной Достоевским. Роман был неоднократно инсценирован (первые моноспектакли появились в 1880-х годах, первая театральная постановка в России осуществлена в 1899 году, первая зарубежная сценическая версия представлена в Париже в 1888 году) и экранизирова