Литературная судьба Бунина складывалась очень удачно. Критика хвалила его произведения. Он часто путешествовал как по России, так и за ее пределами. У вас на столах лежат листочки с изображением «бунинских мест» (см. рис. 4). Он жил и работал и в Ельце, и в Орле, и в Одессе, и многих других городах. Жизнь поэта сложилась таким образом, что он вынужден был прожить долгие годы вдали от Родины. Дело в том, что Бунин не принял Октябрьскую революцию, как, впрочем, и многие другие интеллигентные люди, и эмигрировал в Париж, но до конца своих дней мечтал вернуться в Россию. Умер И.А. Бунин в 2 ч. ночи с 7-го на 8 ноября 1953 года. Сами похороны состоялись намного позже – 30 января 1954 года (до этого прах находился во временном склепе) на русском кладбище Сен-Женевьев де Буа под Парижем.
Бунин является лауреатом Нобелевской премии, которую ему присудили в 1933 году.
– Что это за премия и кому ее вручают? (Названа она в честь ее основателя Нобеля; вручают людям, внесшим вклад в развитие какой-либо науки.)
Какова же поэзия Бунина? На этот вопрос нам предстоит ответить сегодня.
Бунин начинал свой творческий путь обособленно, поскольку не примыкал ни к одной из литературных группировок.
духовна краса – вічна і незмінна. як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах о’генрі.абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей. їх небагато, але і не мало. їх імена звучать музикою в наших серцях. вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – антон чехов, джек лондон, михайло коцюбинський, бред гарт, гі де мопассан, василь стефаник, а також визначний американський письменник о’генрі. його новела «останній листок» потрясла мене. це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої мит тлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини джонсі він виявив по – своєму. дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.
Литературная судьба Бунина складывалась очень удачно. Критика хвалила его произведения. Он часто путешествовал как по России, так и за ее пределами. У вас на столах лежат листочки с изображением «бунинских мест» (см. рис. 4). Он жил и работал и в Ельце, и в Орле, и в Одессе, и многих других городах. Жизнь поэта сложилась таким образом, что он вынужден был прожить долгие годы вдали от Родины. Дело в том, что Бунин не принял Октябрьскую революцию, как, впрочем, и многие другие интеллигентные люди, и эмигрировал в Париж, но до конца своих дней мечтал вернуться в Россию. Умер И.А. Бунин в 2 ч. ночи с 7-го на 8 ноября 1953 года. Сами похороны состоялись намного позже – 30 января 1954 года (до этого прах находился во временном склепе) на русском кладбище Сен-Женевьев де Буа под Парижем.
Бунин является лауреатом Нобелевской премии, которую ему присудили в 1933 году.
– Что это за премия и кому ее вручают? (Названа она в честь ее основателя Нобеля; вручают людям, внесшим вклад в развитие какой-либо науки.)
Какова же поэзия Бунина? На этот вопрос нам предстоит ответить сегодня.
Бунин начинал свой творческий путь обособленно, поскольку не примыкал ни к одной из литературных группировок.
духовна краса – вічна і незмінна. як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах о’генрі.абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей. їх небагато, але і не мало. їх імена звучать музикою в наших серцях. вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – антон чехов, джек лондон, михайло коцюбинський, бред гарт, гі де мопассан, василь стефаник, а також визначний американський письменник о’генрі. його новела «останній листок» потрясла мене. це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої мит тлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини джонсі він виявив по – своєму. дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.