П`єса М.Метерлінка «Синій птах» написана у 1908 році. Це твір досить великого об`єму, де близько 70 дійових осіб. Вважається, що п`єси пишуться для того, щоб їх грали у театрі, але, читаючи її, я отримав можливість безпосередньо зануритися у творчу лабораторію драматурга. Мене вразило те, наскільки символічними є персонажі цієї п"єси. Намагаючись зрозуміти символи, приховані у його образах, треба вдатися до копіткої розумової, філософської праці. «Синій птах» - п`єса про дітей, для дітей, це дитяча казка. Вона наївна, як кожна казка, але ж і така ж глибока, як кожна казка. Її складна і розгалужена, і водночас проста і доступна для розуміння система символічних образів має повчальний зміст, і не лише для дитини, а й для цілком дорослої людини.
Звернуся лише до деяких з цих образів.
Діти – Мітіль і Тільтіль. Ці діти з бідної родини лісоруба символізують чистоту, невинність, милосердя. Але крім цього діти є символом прийдешнього, майбутнього життя, надій та потенційних можливостей. Діти – місток між минулим і майбутнім. Шукаючи Блакитного птаха для феї Берилюни, вони навчаються розуміти різницю між щастям примарним і справжнім.
Чорна кішка на ім`я Тілета. Це містичний символ, неоднозначний, суперечливий. У Метерлінка кішка символізує облудність, фальш та зрадливість. Тілета заздалегідь домовляється з деревами, щоб вони занапастили дітей, а трохи згодом улесливо та підступно каже Тілю: «Не переймайтесь!... Покладися на мене, я все владнаю».
У пошуках щастя дітей супроводжує пес Тіло. Собака – це символ вірності, відданості, служіння, непідкупності. Пес захищає того, до кого він прихильний, до останнього подиху. Він завжди готовий прийти на до . Тіло непримиренно ставиться до кішки, зневажає її, навіть може добряче потріпати, застерігає дітей проти неї, але його не слухають, не розуміють, проганяють. Натомість кішці дістається від них довіра та ласка. У собаки і кішки протилежні погляди на життя, на стосунки, на моральні цінності. Тіло (його образ мені найбільш близький) має те, чого не дано людям, - інстинкт, який підказує йому навіть більше, ніж людині – розум.
Образи Киці та Собаки слугують розкриттю протилежних, опозиційних характерів та понять. Натомість, образи Вогню та Води, двох протилежностей, є символами тих сил, які завжди допомагають людині. Вогонь – символ перемоги світла над темрявою, очищення та нового життя. Він діє у парі з водою – життєдайним символом, першоосновою усього живого. У п`єсі вони увесь час змагаються за першість, за прихильність дітей:
«Вода (підпливає до дітей). Дітки, поцілую вас якнайніжніше, зовсім не боляче...
Вогонь. Стережіться, бо змокнете!..
Вода: Я приязна й лагідна, добра до людей...
В о г о н ь. А до потопельників?..
Вода. Любіть водограї, дослухайтеся до струмків... Я завжди буду поруч...
Вогонь. Усе затопила!..
Вода. Як сядете ввечері біля джерельця в лісі (а їх тут чимало), спробуйте збагнути, що воно силкується сказати... Ні, вже не можу... Мене так душать сльози, що більше й слова не промовлю...
Вогонь. Щось непомітно!..»
Цій темі можна було б присвятити велику наукову роботу. Але головне, що схвилювало особисто мене, це ідея про те, що Синій Птах - символ щастя, яке лише видається недосяжним, а насправді - завжди поруч з людиною, треба лише вміти його побачити. Побачити і жити у ньому вічно. Бо, як сказав М.Метерлінк: «Звичайно нам не вистачає не самого щастя, а уміння бути щасливим».
цитатна характеристика головних героїв твору русалонька із 7-в
Объяснение:
«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — повість-казка, що захоплює і дітей, і дорослих. У цьому творі письменниця говорить про дружбу і кохання, про честь, совість, про мрії і життєві шляхи. Головні персонажі твору – це:
Софійка,
мама та тато Софійки,
молодший братик Ростик,
тітонька Сніжана та її наречений Валентин.
Однокласники Софійки: Вадим Кулаківський та Ірина Завадчук.
Сашко-колишній сусід Софійки.
Родина Кулаківських: Гордій (обманом відібрав маєток Данила Міщенка); його діти Фрол, Яків, Франя; син Якова Василь, який втік з війни і 40 років переховувався у погрібі; діти Якова Іванко та Катерина; Анатолій, дядя та батько Вадима Кулаківського.
Родина Міщенків.
Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників.
Сніжана— тітонька Софійки, доросла мрійниця. Сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. Вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть.
Образи Сашка та Вадима – товаришів Софійки
Софійка була закохана в однокласника — красунчика Вадима, але він виявився брехуном і дрібним злодюжкою.
Сашко, сусідський хлопчак із багатодітної сім’ї, рідко відвідує школу, адже змушений заробляти хоч якісь гроші, щоб до матері прогодувати сестричок.
Вадим зневажає Сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням. Саме Сашко в усьому підтримував Софійку, допоміг їй позбавитися привидів
Спільні та відмінні риси Вадика Кулаківського й Сашка Крутяка
Вадик Кулаківський Сашко Крутяк
Спільне
Однолітки, дружать із Софійкою
Відмінне
Із забезпеченої сім’ї З багатодітної малозабезпеченої родини
Зверхньо ставиться до рідних, без поваги та любові З великою любов’ю ставиться до родини, молодших сестер
Добуває гроші нечесним шляхом Наполегливо працює, заробляючи гроші для своєї родини
Має шкідливу звичку — палить Не дуже добре навчається
Має привабливий вигляд, подобається дівчатам, слідкує за модою, говорить сленґом, зверхньо ставиться як до рідних, так і до однолітків Не дуже привабливий, але відповідальний, товариський, щирий, закоханий, готовий піти на будь-які ризиковані вчинки разом із дівчинкою, яка подобається
Другорядні герої твору “Русалонька із 7В“:
Іра – дочка Валентина, яка мешкає в Києві, графському маєтку
Васюня – майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відповідальності за дезертирство.
Яків – помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, а свою дружину Лизавету замордував голодом
Ірка Завадчук – антагоністка Софійки, експресивна, провокативна, постійно привертає до себе увагу
Валентин – виявився непорядним, бо вже покинув двох жінок із дітьми, і не піклувався про них.
Повість-казка про Софійку та її пригоди — це твір, що відволікає від буденних життєвих проблем, робить життя яскравішим, а людей добрішими. Фантазія дівчинки змінює світ і долі людей, а прості предмети стають чарівними атрибутами казки.
П`єса М.Метерлінка «Синій птах» написана у 1908 році. Це твір досить великого об`єму, де близько 70 дійових осіб. Вважається, що п`єси пишуться для того, щоб їх грали у театрі, але, читаючи її, я отримав можливість безпосередньо зануритися у творчу лабораторію драматурга. Мене вразило те, наскільки символічними є персонажі цієї п"єси. Намагаючись зрозуміти символи, приховані у його образах, треба вдатися до копіткої розумової, філософської праці. «Синій птах» - п`єса про дітей, для дітей, це дитяча казка. Вона наївна, як кожна казка, але ж і така ж глибока, як кожна казка. Її складна і розгалужена, і водночас проста і доступна для розуміння система символічних образів має повчальний зміст, і не лише для дитини, а й для цілком дорослої людини.
Звернуся лише до деяких з цих образів.
Діти – Мітіль і Тільтіль. Ці діти з бідної родини лісоруба символізують чистоту, невинність, милосердя. Але крім цього діти є символом прийдешнього, майбутнього життя, надій та потенційних можливостей. Діти – місток між минулим і майбутнім. Шукаючи Блакитного птаха для феї Берилюни, вони навчаються розуміти різницю між щастям примарним і справжнім.
Чорна кішка на ім`я Тілета. Це містичний символ, неоднозначний, суперечливий. У Метерлінка кішка символізує облудність, фальш та зрадливість. Тілета заздалегідь домовляється з деревами, щоб вони занапастили дітей, а трохи згодом улесливо та підступно каже Тілю: «Не переймайтесь!... Покладися на мене, я все владнаю».
У пошуках щастя дітей супроводжує пес Тіло. Собака – це символ вірності, відданості, служіння, непідкупності. Пес захищає того, до кого він прихильний, до останнього подиху. Він завжди готовий прийти на до . Тіло непримиренно ставиться до кішки, зневажає її, навіть може добряче потріпати, застерігає дітей проти неї, але його не слухають, не розуміють, проганяють. Натомість кішці дістається від них довіра та ласка. У собаки і кішки протилежні погляди на життя, на стосунки, на моральні цінності. Тіло (його образ мені найбільш близький) має те, чого не дано людям, - інстинкт, який підказує йому навіть більше, ніж людині – розум.
Образи Киці та Собаки слугують розкриттю протилежних, опозиційних характерів та понять. Натомість, образи Вогню та Води, двох протилежностей, є символами тих сил, які завжди допомагають людині. Вогонь – символ перемоги світла над темрявою, очищення та нового життя. Він діє у парі з водою – життєдайним символом, першоосновою усього живого. У п`єсі вони увесь час змагаються за першість, за прихильність дітей:
«Вода (підпливає до дітей). Дітки, поцілую вас якнайніжніше, зовсім не боляче...
Вогонь. Стережіться, бо змокнете!..
Вода: Я приязна й лагідна, добра до людей...
В о г о н ь. А до потопельників?..
Вода. Любіть водограї, дослухайтеся до струмків... Я завжди буду поруч...
Вогонь. Усе затопила!..
Вода. Як сядете ввечері біля джерельця в лісі (а їх тут чимало), спробуйте збагнути, що воно силкується сказати... Ні, вже не можу... Мене так душать сльози, що більше й слова не промовлю...
Вогонь. Щось непомітно!..»
Цій темі можна було б присвятити велику наукову роботу. Але головне, що схвилювало особисто мене, це ідея про те, що Синій Птах - символ щастя, яке лише видається недосяжним, а насправді - завжди поруч з людиною, треба лише вміти його побачити. Побачити і жити у ньому вічно. Бо, як сказав М.Метерлінк: «Звичайно нам не вистачає не самого щастя, а уміння бути щасливим».
цитатна характеристика головних героїв твору русалонька із 7-в
Объяснение:
«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — повість-казка, що захоплює і дітей, і дорослих. У цьому творі письменниця говорить про дружбу і кохання, про честь, совість, про мрії і життєві шляхи. Головні персонажі твору – це:
Софійка,
мама та тато Софійки,
молодший братик Ростик,
тітонька Сніжана та її наречений Валентин.
Однокласники Софійки: Вадим Кулаківський та Ірина Завадчук.
Сашко-колишній сусід Софійки.
Родина Кулаківських: Гордій (обманом відібрав маєток Данила Міщенка); його діти Фрол, Яків, Франя; син Якова Василь, який втік з війни і 40 років переховувався у погрібі; діти Якова Іванко та Катерина; Анатолій, дядя та батько Вадима Кулаківського.
Родина Міщенків.
Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників.
Сніжана— тітонька Софійки, доросла мрійниця. Сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. Вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть.
Образи Сашка та Вадима – товаришів Софійки
Софійка була закохана в однокласника — красунчика Вадима, але він виявився брехуном і дрібним злодюжкою.
Сашко, сусідський хлопчак із багатодітної сім’ї, рідко відвідує школу, адже змушений заробляти хоч якісь гроші, щоб до матері прогодувати сестричок.
Вадим зневажає Сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням. Саме Сашко в усьому підтримував Софійку, допоміг їй позбавитися привидів
Спільні та відмінні риси Вадика Кулаківського й Сашка Крутяка
Вадик Кулаківський Сашко Крутяк
Спільне
Однолітки, дружать із Софійкою
Відмінне
Із забезпеченої сім’ї З багатодітної малозабезпеченої родини
Зверхньо ставиться до рідних, без поваги та любові З великою любов’ю ставиться до родини, молодших сестер
Добуває гроші нечесним шляхом Наполегливо працює, заробляючи гроші для своєї родини
Має шкідливу звичку — палить Не дуже добре навчається
Має привабливий вигляд, подобається дівчатам, слідкує за модою, говорить сленґом, зверхньо ставиться як до рідних, так і до однолітків Не дуже привабливий, але відповідальний, товариський, щирий, закоханий, готовий піти на будь-які ризиковані вчинки разом із дівчинкою, яка подобається
Другорядні герої твору “Русалонька із 7В“:
Іра – дочка Валентина, яка мешкає в Києві, графському маєтку
Васюня – майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відповідальності за дезертирство.
Яків – помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, а свою дружину Лизавету замордував голодом
Клава – хвороблива жінка, перша власния коралів
Гордій – обманом заволодів чужими землями, обдуривши Данила Міщенка.
Ірка Завадчук – антагоністка Софійки, експресивна, провокативна, постійно привертає до себе увагу
Валентин – виявився непорядним, бо вже покинув двох жінок із дітьми, і не піклувався про них.
Повість-казка про Софійку та її пригоди — це твір, що відволікає від буденних життєвих проблем, робить життя яскравішим, а людей добрішими. Фантазія дівчинки змінює світ і долі людей, а прості предмети стають чарівними атрибутами казки.