Лице взялось смагою — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.
..і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів.
Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні
Катря «сповивала, колихала, пісень співала, запихала дитячий плач куклою, по кутку носилася з ним, як із цяцькою».
Як мати вечорами у свято: скидає з шиї дороге намисто, у скриню ховає червону хустку, плахту...
«і хата, як хата —суму мов не було того...»
Кирилівка — співуче село на Звенигородщині, як увесь цей край.
Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міняють, в карти програють
Розмови не дуже вражали хлопця — хотілось радощів, і він одганявсь од них, як од мух.
Важко жити, а як же хочеться жить...
Объяснение:Сори если не так понял вопрос.
Лице взялось смагою — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.
..і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів.
Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні
Катря «сповивала, колихала, пісень співала, запихала дитячий плач куклою, по кутку носилася з ним, як із цяцькою».
Як мати вечорами у свято: скидає з шиї дороге намисто, у скриню ховає червону хустку, плахту...
«і хата, як хата —суму мов не було того...»
Кирилівка — співуче село на Звенигородщині, як увесь цей край.
Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міняють, в карти програють
Розмови не дуже вражали хлопця — хотілось радощів, і він одганявсь од них, як од мух.
Важко жити, а як же хочеться жить...
Объяснение:Сори если не так понял вопрос.