Сказка Антуана де Сент-Экзюпери "Маленький принц" удивительна. Она не похожа ни на одну сказку, которых я немало прочитал в детстве. Слушая рассуждения Маленького принца, следя за его путешествиями, приходишь к выводу, что на страницах этой сказки сосредоточена вся человеческая мудрость. "Зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь", — говорил Маленькому принцу его новый друг Лис. Вот почему маленький золотоволосый герой сумел разглядеть барашка сквозь дырочки в нарисованном ящике. Вот почему он понимал глубинный смысл человеческих слов и поступков. Конечно, самого главного нельзя увидеть глазами, даже если надеть очки или смотреть в микроскоп. Иначе как можно объяснить любовь Маленького принца к розе, оставшейся в одиночестве на его небольшой планете? К самой обычной розе, каких тысячи в одном только саду на Земле? И автора-рассказчика видеть, слышать и понимать то, что доступно слуху, зрению и пониманию только самых маленьких читателей планеты Земля, тоже было бы непросто объяснить, если бы не эта простая и мудрая истина: зорко одно лишь сердце. Надежда, предчувствие,— интуиция — эти чувства никогда не будут доступны бессердечному человеку. Слепое сердце — это самое страшное зло, которое только можно себе представить: только чудо или чья-то искренняя любовь смогут вернуть ему зрение. Я благодарен Антуану де Сент-Экзюпери за то, что он подарил людям такого чудесного и замечательного друга как Маленький . принц, и мне понять самую простую, но, вероятно, самую главную мудрость жизни: самого главного глазами не увидишь.
Новела Акутагави "Павутинка" до мені зрозуміти досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило спокон віків було і залишається актуальним для всіх людей, незалежно від їх віросповідання. Отже, Бог безсилий до людині, коли вона не хоче зробити таке саме добро для інших людей.
Це оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Новела до мені зрозуміти, що Бог допомагає лише тим, хто вміє поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до .
Слушая рассуждения Маленького принца, следя за его путешествиями, приходишь к выводу, что на страницах этой сказки сосредоточена вся человеческая мудрость.
"Зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь", — говорил Маленькому принцу его новый друг Лис. Вот почему маленький золотоволосый герой сумел разглядеть барашка сквозь дырочки в нарисованном ящике. Вот почему он понимал глубинный смысл человеческих слов и поступков.
Конечно, самого главного нельзя увидеть глазами, даже если надеть очки или смотреть в микроскоп. Иначе как можно объяснить любовь Маленького принца к розе, оставшейся в одиночестве на его небольшой планете? К самой обычной розе, каких тысячи в одном только саду на Земле? И автора-рассказчика видеть, слышать и понимать то, что доступно слуху, зрению и пониманию только самых маленьких читателей планеты Земля, тоже было бы непросто объяснить, если бы не эта простая и мудрая истина: зорко одно лишь сердце.
Надежда, предчувствие,— интуиция — эти чувства никогда не будут доступны бессердечному человеку. Слепое сердце — это самое страшное зло, которое только можно себе представить: только чудо или чья-то искренняя любовь смогут вернуть ему зрение.
Я благодарен Антуану де Сент-Экзюпери за то, что он подарил людям такого чудесного и замечательного друга как Маленький . принц, и мне понять самую простую, но, вероятно, самую главную мудрость жизни: самого главного глазами не увидишь.
Новела Акутагави "Павутинка" до мені зрозуміти досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило спокон віків було і залишається актуальним для всіх людей, незалежно від їх віросповідання. Отже, Бог безсилий до людині, коли вона не хоче зробити таке саме добро для інших людей.
Це оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата ів павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Новела до мені зрозуміти, що Бог допомагає лише тим, хто вміє поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до .