Однажды, девочка по-имени Оля, читала в библиотеке книгу. И тут упал перед ней какой-то листочек, явно был из какой-то книги. Когда девочка вязла этот литочек в руки, и стала на-ноги, тут же посыпалось ещё гора таких листочек. Оля сначала испугалась, она взяла несколько этих листочков, и побежала домой. Девочка понимала, что частично сбежала и забрала, то, чо не предналежало ей. Но она захотела прочитать их, а от шума забоялась прочитать их в библиотеке.. Когда Оля прочитала все листочки, поняла, что всё, что она прочитала было, сказачно прекрасно. На следующий день, девочка заметила, что она с лёгкостью может пересказать всё, что читала, и даже, то, что всё, что она читала сбывалось, например она познакомилась с новыми друзьями, как было на листочках и как она хотела, так же в школе у неё начало получаться с физкультурой, и теперь никто не смеялся над ней, а учитель хвалил её весь урок. Так листочки превратились в книгу, большую где Оля переписала листочки, и добавила своё. Теперь она одна из лучших поэтш в её стране
Україна — розкішний край. У цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — Тарас Шевченко. А про його дитячі роки я дізналась з уривка "У бур'янах" з повісті С. Васильченка.
Зростав Тарас у кріпацькій сім'ї. Батьки на панщині з ранку до вечора. Хто ж з Тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? Сестра Катря, теж ще дитина. Бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про Тараса забуде. Сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. І такий він одинокий, що жаль стає його. Але прибігала Катря, брала на руки — і вже погане зникало.
Підріс Тарасик. Нема кому з ним сидіти, у всіх робота. Хлопець наодинці з самим собою. Відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. Саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. Ріс хлопчиком допитливим Не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. Все бачив, все відчувала його вразлива душа. А якою була в нього сильна уява! Він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. Співчутливим був Тарас до чужого горя. Дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. Наслухавшись розповідей діда Івана про гайдамаччину, співів старого кобзаря, Тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. Вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. І хлопчик уявляє себе гайдамакою, що рубає панам голови.
Книга Счастья
Однажды, девочка по-имени Оля, читала в библиотеке книгу. И тут упал перед ней какой-то листочек, явно был из какой-то книги. Когда девочка вязла этот литочек в руки, и стала на-ноги, тут же посыпалось ещё гора таких листочек. Оля сначала испугалась, она взяла несколько этих листочков, и побежала домой. Девочка понимала, что частично сбежала и забрала, то, чо не предналежало ей. Но она захотела прочитать их, а от шума забоялась прочитать их в библиотеке.. Когда Оля прочитала все листочки, поняла, что всё, что она прочитала было, сказачно прекрасно. На следующий день, девочка заметила, что она с лёгкостью может пересказать всё, что читала, и даже, то, что всё, что она читала сбывалось, например она познакомилась с новыми друзьями, как было на листочках и как она хотела, так же в школе у неё начало получаться с физкультурой, и теперь никто не смеялся над ней, а учитель хвалил её весь урок. Так листочки превратились в книгу, большую где Оля переписала листочки, и добавила своё. Теперь она одна из лучших поэтш в её стране
Великий твір.
Тяжка доля малого Тараса.
Україна — розкішний край. У цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — Тарас Шевченко. А про його дитячі роки я дізналась з уривка "У бур'янах" з повісті С. Васильченка.
Зростав Тарас у кріпацькій сім'ї. Батьки на панщині з ранку до вечора. Хто ж з Тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? Сестра Катря, теж ще дитина. Бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про Тараса забуде. Сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. І такий він одинокий, що жаль стає його. Але прибігала Катря, брала на руки — і вже погане зникало.
Підріс Тарасик. Нема кому з ним сидіти, у всіх робота. Хлопець наодинці з самим собою. Відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. Саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. Ріс хлопчиком допитливим Не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. Все бачив, все відчувала його вразлива душа. А якою була в нього сильна уява! Він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. Співчутливим був Тарас до чужого горя. Дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. Наслухавшись розповідей діда Івана про гайдамаччину, співів старого кобзаря, Тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. Вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. І хлопчик уявляє себе гайдамакою, що рубає панам голови.
Объяснение:
Можно не дякувати! ✴
Будь ласка.