Душа летить в дитинство як у вирій, бо їй на світі добре лише там. Л.Костенко
У моєму дитинстві було безліч красивих моментів, які я сьогодні з радістю згадую. Коли ми з сім’єю поїхали на море, я був дуже щасливий. Я відпочивав з родичами, знайшов друзів, але через 2 тижні це щастя закінчилось… А на наступний рік восени, у буденний день, коли прийшов час йти з садочка, за мною прийшов тато. І коли ми вийшли, я побачив новенький велосипед. Наступні декілька днів я не злізав із своєї нової іграшки. Я катався із своїми друзями і був щасливий. Але настала зима, сніг… І це щастя також закінчилось. Але справжнє щастя до мене прийшло 1 січня 2008 року. В той день у мене народилась сестричка. Вона нас розважала, тягла гуляти, а коли Аня навчилася ходити, ми могли відпочити тільки тоді, коли вона спить. Це щастя! І воно ніколи не зникне.
В Белгородской крепости начинается беспокойство. Капитан Миронов получает приказ от генерала подготовить крепость к нападению бунтовщиков и разбойников. Емельян Пугачев, назвавший себя Петром III, бежал из под стражи и наводил ужас на окрестности. По слухам он уже захватил несколько крепостей и подбирался к Белгороду. Рассчитывать на победу с 4 офицерами и армейскими «инвалидами» не приходилось. Встревоженный слухами о захвате соседней крепости и казни офицеров, капитан Миронов решил отправить Машу и Василису Егоровну в Оренбург, где крепость крепче. Жена капитана высказывается против отъезда, и решает не оставлять мужа в трудную минуту. Маша прощается с Петром, но уехать из крепости ей не удаётся
бо їй на світі добре лише там.
Л.Костенко
У моєму дитинстві було безліч красивих моментів, які я сьогодні з радістю згадую.
Коли ми з сім’єю поїхали на море, я був дуже щасливий. Я відпочивав з родичами, знайшов друзів, але через 2 тижні це щастя закінчилось…
А на наступний рік восени, у буденний день, коли прийшов час йти з садочка, за мною прийшов тато. І коли ми вийшли, я побачив новенький велосипед. Наступні декілька днів я не злізав із своєї нової іграшки. Я катався із своїми друзями і був щасливий. Але настала зима, сніг… І це щастя також закінчилось.
Але справжнє щастя до мене прийшло 1 січня 2008 року. В той день у мене народилась сестричка. Вона нас розважала, тягла гуляти, а коли Аня навчилася ходити, ми могли відпочити тільки тоді, коли вона спить.
Це щастя! І воно ніколи не зникне.