Она любит природу, снежную зиму, народные песни. очевидно, что этому способствовало соблюдение обычаев в семье татьяны, нянины сказки. татьяна - впечатлительная девушка, она верит в предания старины, в карточные гадания, в вещие сны. но ведь в это верят большинство девушек её возраста, да и её сестра — ольга, выросла в той же семье, однако не ольга, а именно татьяна — любимый идеал пушкина. в романе «евгений онегин» пушкин создал образ своей современницы — татьяны и назвал её «милый идеал», то есть, татьяна является носительницей всех тех качеств, которые, по мнению поэта, делают женщину совершенной. прежде всего, мы видим, что татьяна по своей природе совсем не кокетлива, не умеет льстить и притворяться. в детстве она мало играла с детьми, не ластилась к родителям, не занималась рукоделием. зато она много читала, что сделало ее внутренний мир богатым, а ум - пытливым. ответы на возникающие вопросы она ищет в книгах, судит по романам о любви и о жизни. она мечтательна и несколько оторвана от реальной жизни, поскольку верит, что герои книг жили на самом деле, а не придуманы авторами. поскольку татьяна - натура романтичная, то уверена, что когда-нибудь и она встретит похожих людей. именно поэтому, встретив онегина, она наделяет его чертами героев из прочитанных романов и влюбляется в него.
Отзыв: я дуже люблю тварин, особливо собак. намагаюся більше дізнатись про них. особливо мене цікавлять породи собак, їхні характеристики. знайомлячись із довідковою літературою стосовно перших друзів людини, робила висновки щодо власних вподобань тієї чи іншої породи і зрозуміла, що більш за все мені подобаються «іграшкові» собаки. одного разу подруга, знаючи про моє захоплення собаками, порадила прочитати оповідання сетона-томпсона «снап». не зволікаючи ні хвилини, я ковтала слово за словом. моя уява малювала тендітного біленького песика з маленьким хвостиком, чорними та носиком-рильцем поросяти. хотілося його потримати, попестити. але це бажання миттю зникло, тільки-но я почала розуміти його характер. чим далі я занурювалась у рядки оповідання, тим більше мені ставало соромно за «іграшкових» собак. та що там за собак! соромно за себе, за свої слабкості: я боялася важких іх завдань, товстих книжок, деяких хлопчаків з сьомого класу. снап подавав мені приклад сильної особистості. так, саме особистості. мені хотілося йому наслідувати, йому, маленькому песику. я довго плакала, коли помер снап. плакала і раділа одночасно, бо відкрила для себе породу бультер’єрів, тепер мою улюблену. а ще зробила для себе головний висновок: собаки – не іграшки, не слуги людини. вони – наші найкращі друзі, що заслуговують на повагу і навіть на наслідування. главная мысль(цытата из текста): — ось це була сміливість — справжня сміливість! без сміливості в нашій справі багато не досягнеш.
