Общеизвестно, что подростково-юношеский возрастной период, на который приходятся первые достаточно большие выбросы половых гормонов в организм, не прост как дом самих молодых людей, так и окружающих их близких. Некоторые, правда, и повзрослев, не успокаиваются постоянно ищут приключений на свою голову, в том числе и на любовном фронте. Однако, большинство мужчин, казалось бы, «перебесившихся» в юности и затем длительное время ведших спокойный образ жизни, вдруг снова срывается и отправляется «во все тяжкие» или даже в никуда», разрывая при этом еще недавно прочные семейные узы. Что же руководит этими мужчинами? Давайте разберемся, как сможем. А вы, вспоминая свои поступки, случаи из жизни, каждый по-своему дополните для себя этот рассказ для того, чтобы обдумать, исправить то, что еще можно, и, главное, использовать в качестве профилактических мер при воспитании своего любимого отпрыска.
Білл є другорядним героєм твору. Він з’являється в оповіданні лише двічі: на початку розповіді та пізніше, але лише побічно. Головний герой натикається на обгризені звірами кістки Білла та згадує товариша.
Таким чином, Білл постає перед читачем класичним зрадником. Він не здатний бути справжнім другом, адже кинув пораненого товариша в біді. Моральний рівень цієї людини гранично низький, він байдужий до чужого горя, не здатний до співчуття і співпереживання. Він покинув товариша, навіть не озирнувшись, без найменших докорів сумління. Єдине, що має для Білла сенс — це золото. Всі його дії та вчинки підпорядковані одному — жадобі наживи.
Характеристика головного героя — Людини
Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борючись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, намагаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки. Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.
Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю першого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і моральних випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від крижаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це залишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем.
Общеизвестно, что подростково-юношеский возрастной период, на который приходятся первые достаточно большие выбросы половых гормонов в организм, не прост как дом самих молодых людей, так и окружающих их близких. Некоторые, правда, и повзрослев, не успокаиваются постоянно ищут приключений на свою голову, в том числе и на любовном фронте. Однако, большинство мужчин, казалось бы, «перебесившихся» в юности и затем длительное время ведших спокойный образ жизни, вдруг снова срывается и отправляется «во все тяжкие» или даже в никуда», разрывая при этом еще недавно прочные семейные узы. Что же руководит этими мужчинами? Давайте разберемся, как сможем. А вы, вспоминая свои поступки, случаи из жизни, каждый по-своему дополните для себя этот рассказ для того, чтобы обдумать, исправить то, что еще можно, и, главное, использовать в качестве профилактических мер при воспитании своего любимого отпрыска.
Характеристика Білла
Білл є другорядним героєм твору. Він з’являється в оповіданні лише двічі: на початку розповіді та пізніше, але лише побічно. Головний герой натикається на обгризені звірами кістки Білла та згадує товариша.
Таким чином, Білл постає перед читачем класичним зрадником. Він не здатний бути справжнім другом, адже кинув пораненого товариша в біді. Моральний рівень цієї людини гранично низький, він байдужий до чужого горя, не здатний до співчуття і співпереживання. Він покинув товариша, навіть не озирнувшись, без найменших докорів сумління. Єдине, що має для Білла сенс — це золото. Всі його дії та вчинки підпорядковані одному — жадобі наживи.
Характеристика головного героя — Людини
Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борючись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, намагаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки. Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.
Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю першого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і моральних випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від крижаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це залишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем.
Объяснение: