– Пан Коцький для міста Рівного, який буде стояти в парку "Хімік". Це казковий персонаж веселий, добрий, кіт. Зараз я працюю саме над посмішкою цього веселого доброго кота. Думаю, діткам сподобається, – розповіда учасник фестивалю з Рівного Григорій Токарєв.
Героя української казки пана Коцького різьбить рівнянин Григорій Токарєв.
– В нас, по-перше, немає в Рівному, такого образу. І хочу його створити, щоб дітки більше знали про цю казку. Хто не знав, можливо, прочитає. Кіт сидить на дереві, на подушці і всі звірі йому приносять їсти. От кіт, а от їжа. Хотілося б завершити її в суботу, сьогодні, –каже Григорій Токарєв.
Сьогодні передостанній день Всеукраїнського фестивалю дерев’яних скульптур. У Рівному його організували вперше і запросили до участі різьбярів з різних міст.
На фото організатор фестивалю Олександр Козачук
– З Рівного лише два учасники. В нас є учасники з Одеси, Харкова, Криму, Житомира, Львова, Івано-Франківської області, Сум. Тобто практично з усіх куточків України приїхали скульптори. Масштаб роботи досить великий і виконати бензопилою скульптуру важко і не кожному під силу. Для того, щоб виконати такі роботи, як вони вирізають, вони практикувалися кілька років, – говорить організатор фестивалю Олександр Козачук.
Це козак-характерник Крутивус із казки "Котигорошко". Таким його вирізьбив харків’янин Олександр Сердюк. Горизонтантальне положення героя автор пояснює так.
– А от він так закрутив вуса, аж сам на ногах не втримався. Оце як вихор все вверх піднімає. В мене теж зверху буде літати щось, що він вусом закрутив. Зараз я причеплю, – розповів учасник фестивалю з Харкова Олександр Сердюк.
Свої скульптури майстри вирізають з дуба, – пояснює організатор фестивалю Олександр Козачук. З його слів, деревиною забезпечив співорганізатор дійства, депутат Рівнеради Олександр Нестерук.
– За кілька місяців до фестивалю, Олександр Нестерук скуплював по дві колоди з різних місць. Це сухостій, або дерева, які були в аварійному стані. Тобто ті, які потребували зрізу за віком. Зберігалися в мене в майстерні, а за день до фестивалю ми їх привезли. І кожну колоду встановили. Тому з парку жодне дерево не постраждало, – зазначив Олександр Козачук.
Львів’янин Ілля Липка обрав образ Лісовика. Нешліфовані гілки і нечищену кору на скульптурі він планує залишити.
– Я дуже бережно ставлюся до матеріалу. І це дуб, щоб таким вирости, ріс 150 років. І взяти зрізати майже все покромсати, мені шкода. І через те я забрав усе зайве, щось підкреслив і вийшов Лісовик. Основна фігура – це лісовик, як бог лісу. І зараз буду дороблювати маленькі фігурки різних фігурок. Ведмідь можливо буде, лисичка, ще щось таке, тобто українські народні герої, – розповідає учасник фестивалю зі Львова Ілля Липка.
– Деякі майстри ще не завершили свої композиції і лише завтра ми зможемо побачити повну готовність робіт. Завтра у нас буде фінал. І буде нагородження учасників найкращих. В журі буде приблизно 8 людей, будуть їх оцінювати, – додає організатор фестивалю Олександр Козачук.
Потому усі ці 12 скульптур мають сформувати "Алею казкових скульптур" у парку "Хімік". Урочисте її відкриття планують на 25-те серпня.
Великая Отечественная война нашла широкое отражение в литературе. Он ней писали и те, кто непосредственно воевал, и послевоенное поколение. Писали не только прозу, но и стихи. Писатели и поэты уезжали на фронт военными корреспондентами и центральных, и районных газет. Многие из них пали смертью храбрых, так как не щадили себя и лезли в самое пекло, чтобы правдиво отражать события.
Мне больше всего нравится стихотворение Константина Симонова «Жди меня». Это своего рода наказ солдата любимой женщине. Если он будет знать, что его ждут, ему и воевать будет легче. Есть в стихотворении такая строка «… ожиданием своим ты меня…» и ещё «…просто ты умела ждать, как никто другой».
Поэма в стихах Александра Твардовского «Василий Тёркин» - это по сути собирательный образ русского солдата. Практичного, смекалистого, рукастого, храброго. Вот, например, как автор пишет про переправу через реку. Отправили Тёркина сообщить, что «взвод на левом берегу жив-здоров на зло врагу …просит огонька туда подбросить…» Поскольку дело было зимой, и чтобы Тёркин не окоченел, его стали растирать спиртом. Тёрли, тёрли, вдруг он просит выпить, «…изнутри согреться мне, чтоб не всё на кожу тратить». Выпил рюмку, согрелся и доложил обстановку. Сработала крестьянская смекалка.
Эти произведения публиковались в военных газетах, их вырезали, бережно хранили в карманах гимнастёрок и планшетах, переписывали друг у друга.
Объяснение:
– Пан Коцький для міста Рівного, який буде стояти в парку "Хімік". Це казковий персонаж веселий, добрий, кіт. Зараз я працюю саме над посмішкою цього веселого доброго кота. Думаю, діткам сподобається, – розповіда учасник фестивалю з Рівного Григорій Токарєв.
Героя української казки пана Коцького різьбить рівнянин Григорій Токарєв.
– В нас, по-перше, немає в Рівному, такого образу. І хочу його створити, щоб дітки більше знали про цю казку. Хто не знав, можливо, прочитає. Кіт сидить на дереві, на подушці і всі звірі йому приносять їсти. От кіт, а от їжа. Хотілося б завершити її в суботу, сьогодні, –каже Григорій Токарєв.
Сьогодні передостанній день Всеукраїнського фестивалю дерев’яних скульптур. У Рівному його організували вперше і запросили до участі різьбярів з різних міст.
На фото організатор фестивалю Олександр Козачук
– З Рівного лише два учасники. В нас є учасники з Одеси, Харкова, Криму, Житомира, Львова, Івано-Франківської області, Сум. Тобто практично з усіх куточків України приїхали скульптори. Масштаб роботи досить великий і виконати бензопилою скульптуру важко і не кожному під силу. Для того, щоб виконати такі роботи, як вони вирізають, вони практикувалися кілька років, – говорить організатор фестивалю Олександр Козачук.
Це козак-характерник Крутивус із казки "Котигорошко". Таким його вирізьбив харків’янин Олександр Сердюк. Горизонтантальне положення героя автор пояснює так.
– А от він так закрутив вуса, аж сам на ногах не втримався. Оце як вихор все вверх піднімає. В мене теж зверху буде літати щось, що він вусом закрутив. Зараз я причеплю, – розповів учасник фестивалю з Харкова Олександр Сердюк.
Свої скульптури майстри вирізають з дуба, – пояснює організатор фестивалю Олександр Козачук. З його слів, деревиною забезпечив співорганізатор дійства, депутат Рівнеради Олександр Нестерук.
– За кілька місяців до фестивалю, Олександр Нестерук скуплював по дві колоди з різних місць. Це сухостій, або дерева, які були в аварійному стані. Тобто ті, які потребували зрізу за віком. Зберігалися в мене в майстерні, а за день до фестивалю ми їх привезли. І кожну колоду встановили. Тому з парку жодне дерево не постраждало, – зазначив Олександр Козачук.
Львів’янин Ілля Липка обрав образ Лісовика. Нешліфовані гілки і нечищену кору на скульптурі він планує залишити.
– Я дуже бережно ставлюся до матеріалу. І це дуб, щоб таким вирости, ріс 150 років. І взяти зрізати майже все покромсати, мені шкода. І через те я забрав усе зайве, щось підкреслив і вийшов Лісовик. Основна фігура – це лісовик, як бог лісу. І зараз буду дороблювати маленькі фігурки різних фігурок. Ведмідь можливо буде, лисичка, ще щось таке, тобто українські народні герої, – розповідає учасник фестивалю зі Львова Ілля Липка.
– Деякі майстри ще не завершили свої композиції і лише завтра ми зможемо побачити повну готовність робіт. Завтра у нас буде фінал. І буде нагородження учасників найкращих. В журі буде приблизно 8 людей, будуть їх оцінювати, – додає організатор фестивалю Олександр Козачук.
Потому усі ці 12 скульптур мають сформувати "Алею казкових скульптур" у парку "Хімік". Урочисте її відкриття планують на 25-те серпня.
Великая Отечественная война нашла широкое отражение в литературе. Он ней писали и те, кто непосредственно воевал, и послевоенное поколение. Писали не только прозу, но и стихи. Писатели и поэты уезжали на фронт военными корреспондентами и центральных, и районных газет. Многие из них пали смертью храбрых, так как не щадили себя и лезли в самое пекло, чтобы правдиво отражать события.
Мне больше всего нравится стихотворение Константина Симонова «Жди меня». Это своего рода наказ солдата любимой женщине. Если он будет знать, что его ждут, ему и воевать будет легче. Есть в стихотворении такая строка «… ожиданием своим ты меня…» и ещё «…просто ты умела ждать, как никто другой».
Поэма в стихах Александра Твардовского «Василий Тёркин» - это по сути собирательный образ русского солдата. Практичного, смекалистого, рукастого, храброго. Вот, например, как автор пишет про переправу через реку. Отправили Тёркина сообщить, что «взвод на левом берегу жив-здоров на зло врагу …просит огонька туда подбросить…» Поскольку дело было зимой, и чтобы Тёркин не окоченел, его стали растирать спиртом. Тёрли, тёрли, вдруг он просит выпить, «…изнутри согреться мне, чтоб не всё на кожу тратить». Выпил рюмку, согрелся и доложил обстановку. Сработала крестьянская смекалка.
Эти произведения публиковались в военных газетах, их вырезали, бережно хранили в карманах гимнастёрок и планшетах, переписывали друг у друга.