Стихотворение написано в жанре дружеского послания. Оно обращено к старшему другу Пушкина-П. Я. Чаадаеву, интеллектуалу, гусарскому офицеру, позже ставшему философом-скептиком, основным трудом кото- рого явились «Философические письма» (1836). Содержащие резкую кри- тику российской действительности, они сыграли в судыбе автора трагиче- скую роль: официальной властью он был объявлен сумасшедшим, а все его публикации были запрещены. Пос стремлением развеять пессимистические взгляды друга на будущее Отече- ства. Однако поэт раздвигает границы жанра и обращается не только к Чаадаеву, но и — через него -ко всему своему поколению. Можете ли вы ние молодого Пушкина продиктовано доказать это?
ответ:Хома — працівник бюро, “відлюдько інтелектуал”. Марія Карпівна (Маня) — дочка лiсника. Генрись — молодий практикант тата Мані, який виявився злодієм. …”Хлопець ледве 26-літній, рум’яний, ніжний, як панночка. Так мало говорив у товаристві…” Зигмунт Зембецький — ватажок банди. Він був “негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами”. “То був пан високий, сильний, плечистий, як медвідь, з великою чорною бородою, з малими блискучими очима, з понурим видом, від якого віяло якимось холодом і жахом” Володимир Семенович — молодий залізничний інженер. Смирний, делікатний, а потім п’яниця і картяр – “зразу соромився того, але потім перестав…” Никанор Ферапонтович Свєтлов — багатий золотопромисловець з Сибіру, “Немолодий уже, із тульських купців, багач страшенний. …З широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом” Сашка — ватажок банди, який вбив Свєтлова. “Хто він був, якої народності і якої віри, сього не знав ніхто, і до сього було всім байдуже. Мені здається, що він був жид. … Його на місці повісили”. Серебряков — капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку. “У нього була шлюбна жінка, зла, як гадюка, але загукана ним, держана в страсі і вічних побоях. Подумай, як то було нам жити обом?..” Микола Федорович — військовий, воював з Китаєм: “в остатнім штурмі куля відірвала йому обі ноги, і тепер він лежить безнадійно хорий, лежить і конає отеє вже другий тиждень” поліцмейстер – кум Никанора Ферапонтовича, “його високоблагородіє”; розмовляв так: “коли не хочете завтра сидіти в острозі,.. не робіть комедії… Се вам моя рада і мій розказ…” Карл, батько Марії. Доньчине “загадкове щезнення ввігнало в гріб його”.
Объяснение:
ответ:Жил богатый господин. У него во владении были земли, виноградники, автомобили, дома. Он считал себя сильным и влиятельным. У зажиточного мужчины работали наёмные люди. Они выполняли всю грязную работу. Причём за труд хозяин платил им сущие копейки. Когда рабочие выполняли работу плохо (или так казалось хозяину), он их наказывал. В качестве наказания богатый предприниматель не давал людям отдохнуть на протяжении дня. Таким образом хозяин демонстрировал своё превосходство. Когда его друг спросил: "Зачем ты с ними так поступаешь?" Мужчина ответил: "У сильного всегда слабый виноват".
Объяснение: