Новелла О. Генри "Последний лист" - это трогательная история о болезни, о потере надежды и о выздоровлении. В новелле три главных героя: Сью и Джонси, и старик Берман.
Художницы Сью и Джонси проживают вместе, а существуют они за счет иллюстрирования журналов. Джонси заболевает пневмонией, которая протекает тяжело, и девушке начинает казаться, что жизнь скоро покинет её слабое тело. Она связывает свою будущую смерть с последним листиком плюща, с тем мгновением, когда от оторвется от ветки и улетит.
В отличие от Джонси, Сью не теряет надежды на выздоровление подруги. Она пытается отвлечь её от упаднических мыслей, и ищет то, что сможет вселить в неё надежду. Она прибегает к старого художника Бермана, и тот находит вариант угасающей Джонси.
Художник Берман, неудачник и пьяница, проявил сочувствие к тяжело больной девушке и выручает её из лап смерти. Он создает изображение листа плюща и холодной ночью прикручивает его к ветке. Старику все-таки удалось создать свой шедевр, который вселил в Джонси надежду на выздоровление. Берман вскоре умирает, а девушка, благодаря его искусству, будет жить.
Главная мысль новеллы заключается в том, что всегда нужно проявлять свои волевые качества: бороться и не сдаваться. Нужно верить в жизнь, даже когда судьба к нам не благосклонна. Автор учит нас всегда оказывать и поддержку всем,
« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Новелла О. Генри "Последний лист" - это трогательная история о болезни, о потере надежды и о выздоровлении. В новелле три главных героя: Сью и Джонси, и старик Берман.
Художницы Сью и Джонси проживают вместе, а существуют они за счет иллюстрирования журналов. Джонси заболевает пневмонией, которая протекает тяжело, и девушке начинает казаться, что жизнь скоро покинет её слабое тело. Она связывает свою будущую смерть с последним листиком плюща, с тем мгновением, когда от оторвется от ветки и улетит.
В отличие от Джонси, Сью не теряет надежды на выздоровление подруги. Она пытается отвлечь её от упаднических мыслей, и ищет то, что сможет вселить в неё надежду. Она прибегает к старого художника Бермана, и тот находит вариант угасающей Джонси.
Художник Берман, неудачник и пьяница, проявил сочувствие к тяжело больной девушке и выручает её из лап смерти. Он создает изображение листа плюща и холодной ночью прикручивает его к ветке. Старику все-таки удалось создать свой шедевр, который вселил в Джонси надежду на выздоровление. Берман вскоре умирает, а девушка, благодаря его искусству, будет жить.
Главная мысль новеллы заключается в том, что всегда нужно проявлять свои волевые качества: бороться и не сдаваться. Нужно верить в жизнь, даже когда судьба к нам не благосклонна. Автор учит нас всегда оказывать и поддержку всем,
« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение: