В думах переважно зображували події героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, необхідності обороняти рідну землю. Отже, у думах оспівували різні подвиги, народно-визвольну боротьбу козаків проти чужоземних нападників, проти сваволі панів. Героями дум найчастіше виступали люди з народу, які захищають незалежність рідної країни. Серед них варто назвати Самійла Кішку, Івана Богуславця, козака Голоту та інших, слава про яких ніколи «не вмре, не поляже». Усі ці персонажі є виразниками волі народу, втіленням його мудрості й сили.
Отже, думою називають народну ліро-епічну пісню, у якій оспівано історичні або соціально-побутові події, яка має специфічну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи або бандури). Виникли думи в ХV —XVI ст.
До характерних особливостей історичних народних дум належать такі:
1.зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
7.виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
8.усне поширення й зберігання;
9.варіантність тексту;
10.великий обсяг (як для фольклорних творів). Українські думи відтворювали:
11.страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»);
12.боротьбу українського народу за визволення з‑під гніту експлуататорів у XVII ст. («Іван Богун»…);
13.діяльність історичних героїв, які стали на чолі визвольної боротьби— Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
класові суперечності між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
проблеми моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»…).
Дуже тісно народна дума пов'язана з жанром народної історичної пісні. Однак існують і певні відмінності. Наприклад, пісню співають, а думу виконують речитативом — повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки та здебільшого характеризується дієслівним римуванням. Думи не мають строфічної будови. Для надання думам образності вживають народнопоетичні засоби: постійні епітети, заперечні по-рівняння, персоніфікації, поетичні паралелізми, тавтологію, повтори, риторичні запитання, символи тощо.
Отже, думою називають народну ліро-епічну пісню, у якій оспівано історичні або соціально-побутові події, яка має специфічну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи або бандури). Виникли думи в ХV —XVI ст.
До характерних особливостей історичних народних дум належать такі:
1.зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
2.певне дотримання правдивості життєвих фактів;
3.докладність поетичної розповіді;висока поетичність мови;
4.невелика кількість основних дійових осіб (дві або три);
5.своєрідність побудови (зачин,основна частина, повтори,кінцівка);
6.віршована форма(нерівноскладовість рядків,довільна специфіка римування, монорими);
7.виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
8.усне поширення й зберігання;
9.варіантність тексту;
10.великий обсяг (як для фольклорних творів). Українські думи відтворювали:
11.страждання невільників у турецькій неволі («Невільницький плач», «Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»);
12.боротьбу українського народу за визволення з‑під гніту експлуататорів у XVII ст. («Іван Богун»…);
13.діяльність історичних героїв, які стали на чолі визвольної боротьби— Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
класові суперечності між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
проблеми моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»…).
Дуже тісно народна дума пов'язана з жанром народної історичної пісні. Однак існують і певні відмінності. Наприклад, пісню співають, а думу виконують речитативом — повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки та здебільшого характеризується дієслівним римуванням. Думи не мають строфічної будови. Для надання думам образності вживають народнопоетичні засоби: постійні епітети, заперечні по-рівняння, персоніфікації, поетичні паралелізми, тавтологію, повтори, риторичні запитання, символи тощо.