Останній листок" — зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви
(за однойменною новелою О'генрі)
Видатний американський письменник О'генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців Америки свого часу. Тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. Вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте оточення, або навіть уявити себе одним з головних героїв. Але, на відміну від реальних життєвих подій, новели О'генрі часто мають щасливу кінцівку.
Однією з найкращих новел письменника є "Останній листок". Почуття безкорисної дружби та самовідданості між молодими дівчатами та старим художником захоплюють своєю щирістю та чистотою.
Сью та Джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. Вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Старого Бермана пов'язує з дівчатами почуття щирого бажання до . Його опікування молодими художницями виникло із потреб його душі і як досвідченого художника, і як людини, яка почуває себе самотньо і під кінець життя поспішає витратити свої батьківські почуття. Він намагається полегшити дівчатам умови існування і хвилюється за них більше, ніж за себе.
Война... Отголосок ужаса, бессилия и отчаяния слышится в этом слове. Смерть и страх — вот что заставляет наши сердца биться с усиленной частотой. Великая Отечественная война — это рана, которая не скоро заживёт уже более полувека с тех страшных, зверских, кровопролитных событий, но эта тема всё ещё актуальна и для простых людей, и для деятелей искусства: художников, певцов, музыкантов, поэтов и писателей, актёров, скульпторов. О войне мы можем узнать из множества источников, но что же такое война по мнению её героев?
Боль. Боль и отчаяние — вот что мы слышим в рассказах бывших партизанов, фронтовиков, генералов... Никто не говорил о каких-либо положительных событиях во время этого четырёхлетнего ужаса. А ведь страшно даже подумать о том, сколько людей погибло! Ещё ужаснее то, что воевали не только взрослые, но и дети. Маленькие отважные человечки не боялись смерти и выполняли все задания взрослых, потому что знали: они сражаются за Родину, за будущее народа и своей страны. У них было суровое детство. Мальчишки взрывали снаряд, вместо того чтобы гулять с девушками в тёплые, летние, ласковые вечера; они убивали врагов, фашистов, когда должны были учиться. Девушки видели много раненых, хотя мечтали шить и вязать, будучи маленькими. Их детство кончилось, когда пришла война. Она забрала родителей у детей и детей у родителей, а иногда вырезала целые семьи. Многие дети остались без отцов и матерей; некому было их обнять, поцеловать, рассказать сказку на ночь; никто не радовался их успехам и не утешал во время поражений. Война нанесла колоссальный ущерб и странам-участницам. Города были разрушены, деревни — выжжены до тла, будто их и не было вовсе на планете. Экономику, что называется, "поднимали с нуля".
И только непреодолимая сила воли русского народа победить врагов, поднять страну с колен. Мне больно наблюдать за тем, как нынешняя молодёжь не уважает ветеранов и даже оскверняет места памяти. Мы должны бесконечно гордиться людьми, которые отвоевали нашу свободу, нашу жизнь у немецких захватчиков. Заглядывайте к ветеранам домой, вспоминайте о них не только по праздникам и помните: мы последнее поколение, заставшее этих мужественных людей.
Останній листок" — зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви
(за однойменною новелою О'генрі)
Видатний американський письменник О'генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців Америки свого часу. Тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. Вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте оточення, або навіть уявити себе одним з головних героїв. Але, на відміну від реальних життєвих подій, новели О'генрі часто мають щасливу кінцівку.
Однією з найкращих новел письменника є "Останній листок". Почуття безкорисної дружби та самовідданості між молодими дівчатами та старим художником захоплюють своєю щирістю та чистотою.
Сью та Джонсі — дві подруги, яких поєднує життя. Вони, як сестри, поділяють разом і домівку, і їжу, свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. Життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. Проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. Тому тяжка хвороба Джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. Джонсі вимушена залишитися без медичної до , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги Сью та старого художника Бермана.
Старого Бермана пов'язує з дівчатами почуття щирого бажання до . Його опікування молодими художницями виникло із потреб його душі і як досвідченого художника, і як людини, яка почуває себе самотньо і під кінець життя поспішає витратити свої батьківські почуття. Він намагається полегшити дівчатам умови існування і хвилюється за них більше, ніж за себе.
Відповідь:
Война... Отголосок ужаса, бессилия и отчаяния слышится в этом слове. Смерть и страх — вот что заставляет наши сердца биться с усиленной частотой. Великая Отечественная война — это рана, которая не скоро заживёт уже более полувека с тех страшных, зверских, кровопролитных событий, но эта тема всё ещё актуальна и для простых людей, и для деятелей искусства: художников, певцов, музыкантов, поэтов и писателей, актёров, скульпторов. О войне мы можем узнать из множества источников, но что же такое война по мнению её героев?
Боль. Боль и отчаяние — вот что мы слышим в рассказах бывших партизанов, фронтовиков, генералов... Никто не говорил о каких-либо положительных событиях во время этого четырёхлетнего ужаса. А ведь страшно даже подумать о том, сколько людей погибло! Ещё ужаснее то, что воевали не только взрослые, но и дети. Маленькие отважные человечки не боялись смерти и выполняли все задания взрослых, потому что знали: они сражаются за Родину, за будущее народа и своей страны. У них было суровое детство. Мальчишки взрывали снаряд, вместо того чтобы гулять с девушками в тёплые, летние, ласковые вечера; они убивали врагов, фашистов, когда должны были учиться. Девушки видели много раненых, хотя мечтали шить и вязать, будучи маленькими. Их детство кончилось, когда пришла война. Она забрала родителей у детей и детей у родителей, а иногда вырезала целые семьи. Многие дети остались без отцов и матерей; некому было их обнять, поцеловать, рассказать сказку на ночь; никто не радовался их успехам и не утешал во время поражений. Война нанесла колоссальный ущерб и странам-участницам. Города были разрушены, деревни — выжжены до тла, будто их и не было вовсе на планете. Экономику, что называется, "поднимали с нуля".
И только непреодолимая сила воли русского народа победить врагов, поднять страну с колен. Мне больно наблюдать за тем, как нынешняя молодёжь не уважает ветеранов и даже оскверняет места памяти. Мы должны бесконечно гордиться людьми, которые отвоевали нашу свободу, нашу жизнь у немецких захватчиков. Заглядывайте к ветеранам домой, вспоминайте о них не только по праздникам и помните: мы последнее поколение, заставшее этих мужественных людей.
Пояснення: