В трагедии Шекспира "Ромео и Джульетта" довольно много персонажей. Самое большое внимание мы, конечно, уделяем главным героям - Ромео из семьи Монтекки и Джульетте Капулетти. Но Шекспир вводит и других, второстепенных персонажей. Один из самых запоминающихся героев этой трагедии - патер Лоренцо. Он из ордена францисканцев, а Святой Франциск - родоначальник этого ордена - прославился тем, что никогда не искал материальной выгоды, ходил в грубом рубище и проповедовал птицам, которые слетались послушать его. Всё это мы автоматически переносим и на монаха Лоренцо, который сразу рисуется человеком добрым и верящим в чудо. Именно он согласился тайно обвенчать главных героев, потому что он верил в чудо, верил, что две враждующие семьи помирятся, когда их дети поженятся. Кроме того, Лоренцо как мог героев от невзгод - надоумил Ромео бежать в другой город, дал Джульетте особое снотворное, чтобы она выглядела как мертвая и не вышла за Париса. В конечном итоге, правда, из-за этого снадобья герои и умерли. Я имею в виду, что путаница со снадобьем и привела всё к быстрой и трагической развязке. Но ошибся ли Лоренцо? Может быть, он зря предложил Джульетте это средство? Что было бы, если бы герои выжили? К сожалению, Шекспир представил ситуацию так, что если бы герои остались в живых, они не были бы счастливы. Ромео всю жизнь был бы вынужден скитаться вдали от любимой, а Джульетте пришлось бы выйти за другого. Интересно, что шекспировский патер отнюдь не сухарь, проповедующий покорность. Он не порицает героев за страсть, не заставляет их покориться воле родителей, он чувствует как горячий, эмоциональный человек. Но человек - не Господь, он может сделать только то, что может сделать. И даже самая добрая и деятельная из рук Лоренцо не смогла эту безнадёжную ситуацию.
Кохання – це стан, в якому незручності та обмеження здаються маловажливими поруч із відчуттям щастя й цілковитої відданості. Проте, незалежно від того, наскільки сильна ваша любов, конфлікти та роздратування можуть виникати в будь-якому відношенні. Тому, знати, коли саме потрібно говорити "пробач", є дуже важливим аспектом будь-якого здорового відношення.
У реальному житті, конфлікти є неминучими, адже навіть коли двоє людей у коханні, вони все ще дві різні особистості, з власними думками і кар'єрними амбіціями, іноді – з різними поглядами на життя. Отже, будь-яке емоційне оселедство, може привести до конфлікту. І в таких ситуаціях, ключовою роллю є потреба у виборі правильного слова.
Переписання відносин не завжди відбувається саме з причини втраченого часу, а частіше через те, що вийшло провідного слова або дії, внаслідок чого стали нахабно образливі і набрали обиду один на одного. Такі моменти можуть вибудувати ненависть у відносинах та знищити все, що було забудоване. Отже, нашим завданням є бути скромними, особливо в знаках поваги до партнера і знати, коли слід повністю зупинятися та просто сказати "пробач".
Кохання – це стан, в якому незручності та обмеження здаються маловажливими поруч із відчуттям щастя й цілковитої відданості. Проте, незалежно від того, наскільки сильна ваша любов, конфлікти та роздратування можуть виникати в будь-якому відношенні. Тому, знати, коли саме потрібно говорити "пробач", є дуже важливим аспектом будь-якого здорового відношення.
У реальному житті, конфлікти є неминучими, адже навіть коли двоє людей у коханні, вони все ще дві різні особистості, з власними думками і кар'єрними амбіціями, іноді – з різними поглядами на життя. Отже, будь-яке емоційне оселедство, може привести до конфлікту. І в таких ситуаціях, ключовою роллю є потреба у виборі правильного слова.
Переписання відносин не завжди відбувається саме з причини втраченого часу, а частіше через те, що вийшло провідного слова або дії, внаслідок чого стали нахабно образливі і набрали обиду один на одного. Такі моменти можуть вибудувати ненависть у відносинах та знищити все, що було забудоване. Отже, нашим завданням є бути скромними, особливо в знаках поваги до партнера і знати, коли слід повністю зупинятися та просто сказати "пробач".
Объяснение: