Текст "Яблунька" Т. зелінська невеликий переказ
ЯБЛУНЬКА
На маленькій, низенькій яблуньці цілий день любило сидіти сонце. Цвіту цієї весни на деревці було зовсім трішки, лише кілька рожево-білих квіточок радували бабцю Марію. Посадила вона яблуньку та й тішиться, плодів чекає.
У червні якось випадково побачила старенька троє яблучок. Вони сором’язливо трималися на гіллі. Радощам не було меж! Щодня плоди грілися на сонці, гойдалися на вітрі й міцно трималися хвостиками за життя!
А в серпні яблука зовсім набралися сили, почервоніли, стали соковитими. Яблунька стоїть край подвір’я і однією кроною дивиться на вулицю, де їдуть машини, поспішають у справах дорослі, тупотять до школи першачки.
Сергійко йшов додому, ніс важкого портфеля й ні про що не думав собі роздивлявся навкруг. Побачив яблуньку, вона лиш благословила на світ свої плоди. Зірвав яблуко, друге, третє… Надкусив одне, скривився, повикидав у бур’яни.
Подивилася старенька на яблуньку, обмацала кожну гілочку. Немає яблучок! Покотилися сльози… А Сергій ні про що не думав пішов додому (За Т. Зелінською).
Читая рассказ,невольно ставишь себя на место малыша или взрослых.Как ребёнок,чувствуешь обиду,негодование,даже непонимание,за что тебя наказали.А как взрослые,испытываешь чувство вины,не слишком ли строго мы обошлись с мальчиком,можно было не соблюдать мнимые правила хорошего воспитания,а быть мягче,чутче и добрее.Рассказ заставляет задумываться о воспитании детей,о проблеме поколений,о несправедливости жизни.
Автор поднимает проблемы воспитания детей,проблему "отцов и детей",вырастая,взрослые забывают,какими были в детстве.Став взрослыми,люди становятся слишком требовательны к малышам, невнимательны к детским проблемам,воспитать наказанием можно,но результат плачевен,дети становятся несчастными.Задача взрослых-это сделать детей счастливыми,детство это пора радости,а не горя.