Князь Ігор у "Слові..." зображений хороброю та благородною людиною. Для нього характерні сувора, спокійна відвага та рішучість. Він нехтує "знаменнями" так само, як будь-якою небезпекою взагалі. Головні рушії його поведінки — честі, і слава.
Князь Ігор має усі риси ідеалізованого, справжнього оборонця рідної землі —— вірність, відданість Батьківщині, стійкість, хоробрість, енергійність, мужність тощо. Відступити перед небезпекою йому здавалося ганебним. Коли вислані вперед розвідники сповіщають йому про несприятливість становища для руського війська, Ігор каже: "Якщо так вернутися, не бившись, сором буде нам гірше смерті".
Але попри все на нього чекає поразка. "Краще ж би порубаним бути, ніж полоненим бути" — говорить він, та саме це йому і судилося — із золотого сідла він "пересів у сідло кощійове" (рабське). "А Ігорового хороброго полку не воскресити" з болем повідомляє автор.
Произведение о мальчике( автобиография Горького), который уехал в Казань, потому что семья не могла его содержать, и подружился там с работником типографии Гурием Плетневым, которые его принял и стал готовить его в сельские учителя, также он успел познакомиться со многими личностями, в том числе и с "революционерами" . Итог: это автобиография о странствиях Максима Горького. В институт он не поступил, зато он много чего видел и много чего узнал, поэтому "мои университет" - это его жизнь и странствия.
Князь Ігор має усі риси ідеалізованого, справжнього оборонця рідної землі —— вірність, відданість Батьківщині, стійкість, хоробрість, енергійність, мужність тощо. Відступити перед небезпекою йому здавалося ганебним. Коли вислані вперед розвідники сповіщають йому про несприятливість становища для руського війська, Ігор каже: "Якщо так вернутися, не бившись, сором буде нам гірше смерті".
Але попри все на нього чекає поразка. "Краще ж би порубаним бути, ніж полоненим бути" — говорить він, та саме це йому і судилося — із золотого сідла він "пересів у сідло кощійове" (рабське). "А Ігорового хороброго полку не воскресити" з болем повідомляє автор.
Произведение о мальчике( автобиография Горького), который уехал в Казань, потому что семья не могла его содержать, и подружился там с работником типографии Гурием Плетневым, которые его принял и стал готовить его в сельские учителя, также он успел познакомиться со многими личностями, в том числе и с "революционерами" . Итог: это автобиография о странствиях Максима Горького. В институт он не поступил, зато он много чего видел и много чего узнал, поэтому "мои университет" - это его жизнь и странствия.