Термі сенкан до слів: храм, драбина, циркуль

Жил- был  один мальчик и звали его Петя. Как то раз ему подарили игрушку но он закричал Я еще хочу! Этого мало! и купили Пете конфетку и лиденец и сказали выбирай что ты больше любишь! Но петя взял обе конфеты. Один раз прегласили его поиграть Вася и Миша. У Васи  был мячик , а у Миши скакалка. Тут Петя сказал им Нука дайти ваши игрушки мне!! Вам не надо в них играть я сам поиграю! А мальчики и сказали: Играй Петя играй, только вот дружей то у тебя и не будет! И вскоре он съел все конфеты, мячик прохудился, прыгалки сломались, а игрушка где то завалялась. И остался ПЕтя  у разбитого карыта.

Ява(насправді його звали Іваном) і Павлуша друзі-нерозлийвода. За темпераментом характеру вони не дуже подібні, проте Іван більш вигадливий і веде за собою друга. Його фантазії немає кінця, а бурхлива уява змушує придумувати такі " викаблуки",що потім дорослі не знають, що робити:плакати чи сміятися. Та і бешкетували хлопці не тому, щоби зробити зло, а щоби бути відомими, і щоби слава про них гриміла навколишніми селами. Побачивши у Києві метро, хлопчики вже самі його риють під свинарником, а корову Контрибуцію змусили взяти участь у справжньому родео.
Проте ми бачимо, що хлопчики, незважаючи на непосидючість і бешкетливість, надзвичайно добрі і співчутливі. Коли вони почули, що із криниці доноситься щеняче скигління, навіть не задумуючись, рішили врятувати тваринку.
Якщо Ява завжди знаходиться у пошуку, що б ще таке придумати.., то Палуша, навпаки, дуже врівноважений, спокійний і серйозний,а проте завжди підтримує другові витівки.
Мабуть, автор, зображаючи Івана, нагородив його багатьма своїми власними рисами характеру, навіть волосся йому придумав руде, яке мав у дитинстві сам.