Тест на знание текста романа И. С. Тургенева «Отцы и дети» (1-9 главы) 1вариант
О ком? «Супруги жили очень хорошо и тихо; они почти никогда не расставались, читали вместе, играли в четыре руки на фортепиано, пели дуэты».
Кто кого встречает на постоялом дворе 20 мая 1859 года?
Кто «успел ещё при жизни родителей и к немалому их огорчению влюбиться в дочку чиновника. Он женился на ней, как только миновал срок траура»?
Кто это? «…показал …своё лицо. Длинное и худое, с широким лбом, кверху плоским, книзу заострённым носом, большими зеленоватыми глазами и висячими бакенбардами песочного цвета»
Как называется имение Кирсановых?
«Нет, - подумал … - небогатый край этот, не поражает он ни довольством, ни трудолюбием; нельзя, нельзя ему так остаться, преобразования необходимы». Вставь вместо точек имя героя.
Кто это? «На вид ему было лет сорок пять; его коротко остриженные седые волосы отливали тёмным блеском, как новое серебро; лицо его, желчное, но без морщин, необыкновенно правильное и чистое, словно выведенное тонким и лёгким резцом. Являло следы красоты замечательной».
Кто о ком? «А чудаковат у тебя дядя. Щегольство какое в деревне, подумаешь! Ногти – то, ногти! Хоть на выставку посылай!
Кто это? «Прикажите только чемоданишко мой туда стащить да вот эту одежёнку»,- прибавил он, снимая с себя свой балахон.
Кто говорит? «Порядочный химик в двадцать раз полезнее всякого поэта»
О ком идёт речь в этом отрывке? «Он терзался и ревновал, не давал ей покою, таскался за ней повсюду; ей надоело его неотвязное преследование, и она уехала за границу… Он вышел в отставку и уехал вслед за нею…»
Кто говорит эти слова? «Всякий человек сам себя воспитать должен, - ну хоть как я, например…»
О ком это? « …но она была так молода, так одинока; он (ИМЯ ГЕРОЯ) сам был такой добрый и скромный…Остальное досказывать нечего…» (подсказка: родился Митя).
Кто говорит: «Природа не храм, а мастерская, и человек в ней работник»?
Назовите полное имя Базарова.
Чьи слова? «Удивительное дело…эти старенькие романтики! Разовьют в себе нервную систему до раздражения… ну равновесие и нарушено.»
Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями. Знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах! Мені сподобалися приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі. Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «Любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «На любов і смак — товариш не всяк», «Не до чари, як хто кому не до пари». Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «Нехай борщ без сала, аби душа пристала», «Хоч у курені, аби до серця мені», «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем». Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «Дівчина, як калина, як ясна зоря», «Красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості. Багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів! Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать