ТЕСТ за твором Еріка Сігела «Історія одного кохання» 1. Ерік Сігел – письменник
А) американський; Б) німецький; В) французький
2. Історія одного кохання» Е. Сігела за жанром – це:
А) кіноповість; Б) роман; В) новела;
3. Які проблеми порушено у творі «історія одного кохання» (кілька варіантів
відповідей)
А) відносини батьків та дітей;
Б) соціальна нерівність сімей;
В) життя і смерть;
Г) подружньої зради;
Д) актуальність навчання у вищих закладах освіти;
Е) належність до різних субкультур;
4. У чому полягає особливість твору «Історія одного кохання»?
А) повість стала бестселером ще до прокату однойменного фільму;
Б) фантастичний, загадковий;
В) твір починається і закінчується про смерть головної героїні.
5. Дженіфер Кавіллері –
А) американка, донька викладача університету;
Б) італійка, донька кондитера;
В) американка, донька знатного банкіра;
Г) італійка, студентка Гарварда;
6. Знайдіть факти з життя Дженніфер:
А) виховувала лише мати;
Б) планує вчитися в коледжі у Парижі;
В) любить класичну музику;
Г) «чотириокий Гризун Науки»;
Д) італійка американського походження;
Е) студентка Редкліффського коледжу;
Ж) з бідної сім’ї італійського пекаря.
7. Олівер Барретт –
А) студент Гарварду, нащадок знатного роду;
Б) син знатного банкіра, студент Єльського університету:
В) студент Гарварду, син викладача;
Г) бідний хлопець із провінції;
8. Знайдіть факти з життя Олівера:
А) звик скрізь бути першим;
Б) відрікається від сім’ї заради Дженні;
В) гравець футбольної команди університету;
Г) студент Гарвардського університету;
Д) ненавидить батька;
Е) син мільйонера;
Ж) був поряд до останньої хвилини з Дженніфер;
З) не зумів з відзнакою закінчити юридичний факультет.
9. Від чого відмовилась Дженні, щоб бути з Олівером?
А) від переїзду до Ньою-Йорка;
Б) навчання музики в Парижі у відомої вчительки;
В) від стипендії у Гарварді.
10. Олівер і Дженні познайомились…
А) на хокейному матчі;
Б) у бібліотеці Гарварда;
В) у бібліотеці Редкліффа;
Г) на вулиці.
11. Яка хвороба була у Дженніфер?
А) анемія;
Б) туберкульоз;
В) лейкемія.
12. Який вчинок Олівера свідчив про те, що він готовий переступити через свою
гордість задля Дженні?
А) позичив гроші в товариша;
Б) попросив відпустку на роботі;
В) попросив гроші в батька.
Владимир Дубровский - бедный дворянин, сын небогатого помещика Андрея Дубровского:
"...даром что он гол как сокол..."
"...Бедному дворянину, каков он..."
Живя в доме Троекурова, Владимир Дубровский влюбляется в его дочь Марию:
"...Думайте иногда о Дубровском. Знайте, что он рожден был для иного назначения, что душа его умела вас любить…"
Дубровский знает Машу с детства, но влюбляется в нее уже во взрослом возрасте:
"...Дубровский узнал сии места; он вспомнил, что на сем самом холму играл он с маленькой Машей Троекуровой..."
В конце концов Марию Троекурову выдают насильно замуж за богатого старика, князя Верейского. После этого Владимир Дубровский оставляет свою разбойничью жизнь и, судя по слухам, уезжает за границу:
"Никто не знал, куда он девался. <...> ... грозные посещения, пожары и грабежи прекратились. <...> По другим известиям узнали, что Дубровский скрылся за границу."
Мифологическое мышление существовало всегда, существует и в наше время. Выдающийся исследователь мифологии Мирче Элиаде пишет: "Мифологическое мышление может оставить позади свои прежние формы, может адаптироваться к новым культурным модам. Но оно не может исчезнуть окончательно. Миф - одна из чрезвычайно сложных реальностей культуры, и его можно изучать и интерпретировать в самых многочисленных и взаимодополняющих аспектах". М. Элиаде понимает миф не как "сказку", "вымысел", "фантазию", а так как его понимали в древности, где миф обозначал "подлинное, реальное событие", событие сакральное, значительное.
Развиваясь, славянская мифология через три этапа - духов, божеств природы и богов-кумиров (идолов). Славяне почитали богов жизни и смерти, плодородия и растительного царства, небесных светил и огня, неба и войны; олицетворялись не только солнце или вода, но и многочисленные домовые и лесные духи; поклонение и преклонение выражалось в принесении им кровных и бескровных жертв.
Народ сохраняет свои эпические предания не только в былинах и сказках, но и в отдельных изречениях, кратких заговорах, пословицах, поговорках, клятвах, загадках, в приметах и суевериях.
Поэтическое воодушевление принадлежало всем и каждому, как пословица, как юридическое изречение. Поэтом был целый народ. Отдельные же лица были не поэты, а певцы или рассказчики, они умели только вернее и ловчее рассказывать или петь то, что известно было всякому. Власть традиции господствовала безраздельно над эпическим певцом, не позволяя ему выделяться из коллектива. Не зная законов природы, ни физической, ни нравственной, эпическая поэзия ту и другую представляла в нераздельной совокупности, выражавшейся в многочисленных уподоблениях и метафорах.