Тест. Жду фото. 1.Кто был командиром корабля? 4. На каком расстоянии от корабля A) Юрий Алексеевіч Гагарин щом к солнцу завис А. Леонов? B) Алексей Архипович Леонов А) 7км. C) Павел Іванович Беляев В) 7 C) 70м 2. Какой подвиг совершил А. Леонов? А) полетел в космос 5. Со слов А. Леонова, какие движения В) вышел в открытый космос противопоказаны в космосе? С) изучал космос А) танцевальные В) резкate 3.Что хотел увидеть космонавт? С) плавные А) место, где родился, где провел детство В) место, где протекает Волга С) место, где проходила тайга на север и восток земли
В произведении рассказывается об одном небольшом городе, в котором творятся беспредельные поступки чиновниками. Здесь нет никакого порядка, полный беспредел и разруха. И все это организовали воры-чиновники.
Главным персонажем здесь является мелкий чиновник молодой человек по фамилии Хлестаков. Он был бедным и глупым. Молодой парень любит строить из себя богатого и успешного, когда у него имелись некоторые денежные средства, но когда они кончались он снова становился простым бедняком. Однажды он прибыл в город и его по ошибке приняли за ревизора, которого ждали. Все очень ждали и боялись приезда ревизора, везде пытались его выискать. Ревизор должен был приехать из столицы с целью проверки. Чиновника данного городка очень боялись приезде ревизора и проверок, они переживали, что все узнаю об их всех грехах. После приезда Хлестакова в город, все начали объявлять, что именно он и является ревизором.
Все чиновники, управляющие этим городом, не думали о его благосостоянии, все преследовали свои цели. Сам же герой произведения быстро осознал, что он находится в очень выгодном положении и начинает этим пользоваться. Он начинает лгать о своем положении, о богатствах. И все окружающие ему верят. Герой очень умело мог пускать пыль в глаза.
Позже чиновники осознали, что их просто обманули, но это произошло тогда, когда герой уже уехал из их города. Таким образом, они были выставлены на обозрение перед всем обществом, и такое наказание было самым легким. Справедливость должна была когда-то восторжествовать, но было бы еще лучше, чтобы наказание было для таких мошенников, как чиновники этого города, которые только и делают, что набивают свои карманы, а на простых жителей им наплевать, намного жестче, чем они получили сейчас.
Автор в этом произведении пытался доказать, какое общество бывает гнилым. Все чиновники с легкостью постоянно берут взятки и считают это нормой, это воры и мошенники, которые пользуются государственным деньгами в своих целях. Позже, когда наступает немая тема, то выясняется, что приехал настоящий ревизор. Возможно, сейчас все изменится в лучшую сторону.
Автор пытается достучаться до того, что нужно быть честными .
Порівняльна характеристика творів Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо” ПЛАН 1. Протиставлення дiйсностi та iдеалу в поезiї Шарля Бодлера
2. Поль Верлен — велична постать французького символiзму
3. Артюр Рембо — символ свiтового поетичного авангарду
Використана література
1. Протиставлення дiйсностi та iдеалу
в поезiї Шарля Бодлера
Французький поет Шарль Бодлер збирав пiзнi квiти романтизму… Бунтiвничий дух властивий не тiльки його поезiї, Бодлера можна вважати романтиком життя. Тогочасна Францiя здавалась йому нудним порожнiм царством буржуа. Це поняття означало для поета не класову, а духовну категорiю. Поет не приймає такий свiт, який дав йому багато розчарувань. Бодлер прагне змiнити свiт, оновити. Саме це зумовило його активну участь у революцiї 1848 р.
Збiрка його поезiй «Квiти зла» — це духовнi пошуки сучасної людини. Свiт постає в образi моря, з яким ми зустрiчаємося ще в романтичнiй поезiї Байрона, Пушкiна. Зображуючи сучасну йому дiйснiсть як «море засмiчених улиць мiських», поет серцем лине до iншого моря, «моря, де сяйва багато». Не приймаючи прозаїчностi буденного життя, вiн прагне повернути той загублений рай (iдеальний свiт), у якому творець жив у дитинствi:
Мiй раю зелений, кохання дитяче Квiтки й поцiлунки, забави й пiснi, I скрипка, що в сутiннi тужить i плаче…
А може рай-iдеал розташований у далеких екзотичних країнах («Moesta et errabunda»)? У поезiї «Подорож» дiйснiсть постає:
На сходинах життя, на всiх шаблях фатальних Одвiчного грiха видовище нудне…
Це i тиран, i народ, «закоханий у панiвний батiг», декiлька релiгiй, «що пнуться до небес i всi простертi ниць», «усе наркозне зiлля, що свiту нашого докладний iнвентар». I поет робить висновок:
Цей свiт, затиснутий у тоскнi береги, Являє образ наш — сьогоднi, завтра, завше. Оазиси жахiв серед пустель нудьги.
Поезiя «Подорож» — це своєрiдна духовна подорож людства до безоднi, вiд якої не може врятувати «жменька мудрецiв», що «одбiгли Долею гуртованих отар».
Але, «блукаючи духом по мiсцинi суворiй», поет зустрiчає лебедя («Лебiдь»), що утiк iз клiтки. Вiн зранений, це величний «вигнанець -страдник», який мрiє «про чисту гладь ставiв». Це сам поет, що прагне iдеалу. У поезiї «Альбатрос» вiн постає в образi повiтряного мандрiвника — альбатроса:
Поет подiбний теж до владаря блакитi, Що серед хмар летить мов блискавка в iмлi. Але, мов у тюрмi, в юрбi несамовитiй Вiн крила велетня волочить по землi.
«Юрба несамовита» — це дiйснiсть, а велетенський птах-поет може жити тiльки «серед хмар».
Але неможливiсть досягти iдеалу на землi викликає в Бодлера гостре розчарування, i вiн впадає у вiдчай. Звiдси також розумiння призначення поезiї як засобу вирощування квiтiв (тобто Прекрасного) зi зла, а також його чорна меланхолiя i тотальний нiгiлiзм. Поет не тiльки не звертався до Бога за до — вiн демонстративно нехтує ним i схиляється перед Сатаною. Водночас деякi риси стилю Бодлера суперечать романтизмовi: ретельно виважена композицiя i бездоганна форма поезiї. Не сприймає поет i романтичного розумiння природи як джерела оновлення почуттiв або засобу захисту вiд цивiлiзацiї. Природа постає у Бодлера ворогом людини. Вiн шукає натхнення в «iншiй природi» — штучнiй: у витворах мистецтва i людської працi.
Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тараса Шевченка. «Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі цикли об'єднані за проблемно-тематичним принципом.
Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки «Квіти зла» і передусім її основної частини «Сплін та ідеал», яка відкривається трьома віршами («Благословіння», «Альбатрос», «Лет»), де утверджується божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись
— в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої частини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога
истину.
В произведении рассказывается об одном небольшом городе, в котором творятся беспредельные поступки чиновниками. Здесь нет никакого порядка, полный беспредел и разруха. И все это организовали воры-чиновники.
Главным персонажем здесь является мелкий чиновник молодой человек по фамилии Хлестаков. Он был бедным и глупым. Молодой парень любит строить из себя богатого и успешного, когда у него имелись некоторые денежные средства, но когда они кончались он снова становился простым бедняком. Однажды он прибыл в город и его по ошибке приняли за ревизора, которого ждали. Все очень ждали и боялись приезда ревизора, везде пытались его выискать. Ревизор должен был приехать из столицы с целью проверки. Чиновника данного городка очень боялись приезде ревизора и проверок, они переживали, что все узнаю об их всех грехах. После приезда Хлестакова в город, все начали объявлять, что именно он и является ревизором.
Все чиновники, управляющие этим городом, не думали о его благосостоянии, все преследовали свои цели. Сам же герой произведения быстро осознал, что он находится в очень выгодном положении и начинает этим пользоваться. Он начинает лгать о своем положении, о богатствах. И все окружающие ему верят. Герой очень умело мог пускать пыль в глаза.
Позже чиновники осознали, что их просто обманули, но это произошло тогда, когда герой уже уехал из их города. Таким образом, они были выставлены на обозрение перед всем обществом, и такое наказание было самым легким. Справедливость должна была когда-то восторжествовать, но было бы еще лучше, чтобы наказание было для таких мошенников, как чиновники этого города, которые только и делают, что набивают свои карманы, а на простых жителей им наплевать, намного жестче, чем они получили сейчас.
Автор в этом произведении пытался доказать, какое общество бывает гнилым. Все чиновники с легкостью постоянно берут взятки и считают это нормой, это воры и мошенники, которые пользуются государственным деньгами в своих целях. Позже, когда наступает немая тема, то выясняется, что приехал настоящий ревизор. Возможно, сейчас все изменится в лучшую сторону.
Автор пытается достучаться до того, что нужно быть честными .
ПЛАН
1. Протиставлення дiйсностi та iдеалу в поезiї Шарля Бодлера
2. Поль Верлен — велична постать французького символiзму
3. Артюр Рембо — символ свiтового поетичного авангарду
Використана література
1. Протиставлення дiйсностi та iдеалу
в поезiї Шарля Бодлера
Французький поет Шарль Бодлер збирав пiзнi квiти романтизму… Бунтiвничий дух властивий не тiльки його поезiї, Бодлера можна вважати романтиком життя. Тогочасна Францiя здавалась йому нудним порожнiм царством буржуа. Це поняття означало для поета не класову, а духовну категорiю. Поет не приймає такий свiт, який дав йому багато розчарувань. Бодлер прагне змiнити свiт, оновити. Саме це зумовило його активну участь у революцiї 1848 р.
Збiрка його поезiй «Квiти зла» — це духовнi пошуки сучасної людини. Свiт постає в образi моря, з яким ми зустрiчаємося ще в романтичнiй поезiї Байрона, Пушкiна. Зображуючи сучасну йому дiйснiсть як «море засмiчених улиць мiських», поет серцем лине до iншого моря, «моря, де сяйва багато». Не приймаючи прозаїчностi буденного життя, вiн прагне повернути той загублений рай (iдеальний свiт), у якому творець жив у дитинствi:
Мiй раю зелений, кохання дитяче
Квiтки й поцiлунки, забави й пiснi,
I скрипка, що в сутiннi тужить i плаче…
А може рай-iдеал розташований у далеких екзотичних країнах («Moesta et errabunda»)? У поезiї «Подорож» дiйснiсть постає:
На сходинах життя, на всiх шаблях фатальних
Одвiчного грiха видовище нудне…
Це i тиран, i народ, «закоханий у панiвний батiг», декiлька релiгiй, «що пнуться до небес i всi простертi ниць», «усе наркозне зiлля, що свiту нашого докладний iнвентар». I поет робить висновок:
Цей свiт, затиснутий у тоскнi береги,
Являє образ наш — сьогоднi, завтра, завше.
Оазиси жахiв серед пустель нудьги.
Поезiя «Подорож» — це своєрiдна духовна подорож людства до безоднi, вiд якої не може врятувати «жменька мудрецiв», що «одбiгли Долею гуртованих отар».
Але, «блукаючи духом по мiсцинi суворiй», поет зустрiчає лебедя («Лебiдь»), що утiк iз клiтки. Вiн зранений, це величний «вигнанець -страдник», який мрiє «про чисту гладь ставiв». Це сам поет, що прагне iдеалу. У поезiї «Альбатрос» вiн постає в образi повiтряного мандрiвника — альбатроса:
Поет подiбний теж до владаря блакитi,
Що серед хмар летить мов блискавка в iмлi.
Але, мов у тюрмi, в юрбi несамовитiй
Вiн крила велетня волочить по землi.
«Юрба несамовита» — це дiйснiсть, а велетенський птах-поет може жити тiльки «серед хмар».
Але неможливiсть досягти iдеалу на землi викликає в Бодлера гостре розчарування, i вiн впадає у вiдчай. Звiдси також розумiння призначення поезiї як засобу вирощування квiтiв (тобто Прекрасного) зi зла, а також його чорна меланхолiя i тотальний нiгiлiзм. Поет не тiльки не звертався до Бога за до — вiн демонстративно нехтує ним i схиляється перед Сатаною. Водночас деякi риси стилю Бодлера суперечать романтизмовi: ретельно виважена композицiя i бездоганна форма поезiї. Не сприймає поет i романтичного розумiння природи як джерела оновлення почуттiв або засобу захисту вiд цивiлiзацiї. Природа постає у Бодлера ворогом людини. Вiн шукає натхнення в «iншiй природi» — штучнiй: у витворах мистецтва i людської працi.
Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тараса Шевченка. «Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі цикли об'єднані за проблемно-тематичним принципом.
Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки «Квіти зла» і передусім її основної частини «Сплін та ідеал», яка відкривається трьома віршами («Благословіння», «Альбатрос», «Лет»), де утверджується божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись
— в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої частини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога