(Тестові завдання).

1-й варіант

► Завдання 1—9 мають по три варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1. У якому варіанті представлено речення з однорідними підметами?

А Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав леге­сенький туман (І. Нечуй-Левицький).

Б Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

В Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо (За Є. Гуцалом).

2. У якому варіанті при узагальнювальному слові ставимо дво­крапку? (Розділові знаки не розставлені)

А Зима це період зимових свят, подарунків та канікул.

Б Дерева кущі птахи все завмерло навколо.

В Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

3. У якому варіанті представлено речення зі звертанням?

А Мабуть, весна принесе з собою і радість.

Б Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

В Поля, ліси, гори — усе сяяло після дощу.

4. У якому варіанті правильно розставлені розділові знаки?

А Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Б Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

В Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

5. У якому варіанті правильно виділене вставне слово?

А Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Б Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

В Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

6. У якому варіанті представлене складне речення?

А У хатинці, як і в твоїй кімнаті, мерехтить іграшками й ліхта­риками святкова ялинка.

Б Життя людське таке коротке, а світ такий чарівний (В. Коза­ченко).

В Засмутилося Літо, а тоді усміхнулося.

7. У якому варіанті правильно розставлені розділові знаки?

А Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

Б Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

В Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками (Ф. Мамчур).

8. У якому варіанті представлене складне речення?

А Та ворона, хоч і довго жила й багато бачила, завжди крякала щось неприємне.

Б А вона почула й передумала до нас іти (І. Мацко).

В До нас прилетіла на срібних конях всемогутня зима, і скоро випав сніг.

9. У якому варіанті правильно розставлені розділові знаки?

А Вже за мить сховав Вітер сонечко, і сиві хмари посипали на землю сніг.

Б Вже за мить сховав Вітер сонечко і сиві хмари посипали на землю сніг.

В Вже за мить сховав Вітер сонечко і сиві, важкі хмари посипа­ли на землю сніг.

► Завдання 10 передбачає встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного буквою, потрібно дібрати відповідник, позна­чений цифрою.

10. Установіть відповідність між реченням та наявністю в ньому даної синтаксичної конструкції(Розділові знаки не розставлені):

А однорідні члени

Б звертання

В вставне слово

Г дві граматичні основи



1 Я посміхнувся і ліс вже не був по хмурим.

2 Зігрій мене сонечко своїм теплом.

3 Зима напевне буде суворою.

4 Раптом вітерець в над зимовим лісом.

5 Пролетіла ворона і змахнула сніг на доріжку.

Сказка про неправильную сову.

Совы - птицы ночные. Это знают все. Но есть история про сову, которая не могла спать днем.
Ей нравилось летать под солнцем. Она не могла убивать мышей и питалась только насекомыми. Каждый обитатель леса насмехался над ней. Она стала улетать в такие места, где ее никто не мог найти. "Почему я не могу быть как все?"- горько плакала она солнцу. "Это твоя особенность. Ты будешь Великой совой",- отвечало Солнце.
Как-то раз на лес напало страшное чудовище. Никто кроме сов не мог справиться с ним. Но все совы спали, а та, что могла лес, пряталась в самых тайных уголках, где никто не мог ее найти. Жители леса с криками и мольбами носились по лесу в поисках Совы. Она услышала их. Это была добрая птица, которая не хотела никому зла. Чудовище было убито.Мир воцарился в лесу.
После этой истории совы признали, да и весь лес, что эта сова очень важна и должна быть выше других. Ее нарекли царицей зверей. 

Женская судьба… Испокон веков назначением женщины считалось быть берегиней. Рождать и воспитывать детей, беречь домашний костер, работать в поле, угождать мужчине, быть опрятной и красивой. Простые женщины выполняли эту миссию с честью. Княгиня Ярославна из высшего света, но и на ее судьбу легли нелегкие испытания. Евфросиния Ярославна - дочь Ярослава Владимировича галиченского, вторая жена Игоря, который вступил в брак с ней 1184 года. Ярославна, влюбленная у своего мужчины, и вот этого счастья супружеской жизни ей отведено лишь один год, так как уже в 1185 году Игорь отправился в поход на половцев и попал в плен. Как же тяжело молодой женщине отторгать от сердца своего милого и провожать, может, на верную смерть! Но она осознает то, что ее мужчина - князь, полководец, воин. Женщина должна мужественно вынести это горе, еще и подать пример женщинам дружинников. С тревогой ждет она вестей из поля боя, радуется первым победам Игоря. Но вот страшная весть: войско разбито, а ее милое ладо в плену. Ярославна не кроется со своим горем, она выходит на Путивливской вал, в отчаянии обращается к силам природы по Вообще, автор «Слова…» в поэме представляет нам природу как самостоятельное действующее лицо. Она может быть гневной и кроткой, но всегда действующей, подвижной, очеловеченной.В художественной литературе и в фольклоре мы часто встречаем на определение женской судьбы сравнения женщины с тополем, калиной, чайкой, кукушкой. Эти две птички символизируют трагическую судьбу женщины. Автор «Слова…» именно их и использует. Ярославна готова полететь кукушкой, чайкой в именно ад, лишь бы только Игоря. Весь монолог Ярославны состоит из риторических обращений и вопросов, в которых она восхваляет всесильность природы, а иногда даже на нарекание, которые и препятствует князю и жене: 

* О ветер ветрило! 
* Почему, хозяину, силой веешь? 
* Почему метаешь вражеские стрелы 
* На крыльях своих легких, 
* Против воинов моего милого? 
* К Днепру-Славутичу она обращается как к могущественной стихии: 
* Принеси же ты, хозяину, 
* Ко мне моего милого, 
* А не слала бы я слез ему ревностных, 
* На море рано! 
Как же нужно любить своего суженого, чтобы так отчаянно, отчаянно выпрашивать ему жизнь не у людей, а у сил природы! Это отчаяние, последняя надежда. И уже измучившись мольбами, женщина обращается к пусть мощнее силе - Солнца: 

* Почему же, солнце-хозяину, 
* Простерег горячий свой луч, 
* На воинов моего милого, 
* В поле безводному, 
* Жаждой им луки посушило, 
* Тоской сагайдаки склепало! 

И природа будто опомнилась от этих искренних заклинаний, будто переглянулась на душевную красоту этой женщины, что природа даже не равнодушная к ее тоске: 

* В полночь море заиграло, 
* Мгла идет столбами-вихрами, 
* Игорь-князю бог путь указывает, 
* Из земли Половецкой, 
* На землю Русскую. 
больше восьми столетий от времени этих событий, а и сегодня хочется пожелать молодым людям, супружеством подражать примеру этого супружества в верности, безграничной любви друг к другу. Ведь и Игорь не предал Ярославну, хотя ему предлагали красавиц-половчанок и богатство, чтобы в его лице иметь союзника хану Кончаку. Образ Ярославны настолько светлый, поэтический, что его часто используют художники в своем творчестве. Недаром именно «Плач Ярославны» перевел Маркиан Шашкевич, а Николай Лысенко ее вдохновил на музыкальную композицию «Плач Ярославны». Незабываемый образ Половчихи из новеллы «Шаланда в море» (роман «Всадники» Ю. Яновского) несет в себе много образов Ярославны.