у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
в этой повести пугачёв изображён, не как личность, предводитель, а как человек.
своеобразие образа пугачёва в повести определяется идейно0нравственной проблематикой. не социальное освобождение народа, а проблема нравственного, этнического выбора интересует автора. восстание и любовная интрига – удобный повод для пушкина, чтобы поставить героев перед этим выбором.
для пушкина предательство – всегда предательство в общечеловеческом смысле (швабрин – подлец оболгал машу, написал донос родителям гринёва, во время дуэли ранил гринева, воспользовавшись его минутной слабостью).
когда пушкин писал «капитанскую дочку» он параллельно работал над « пугачёвского бунта», в которой и отобразился образ пугачёва – убийцы, злодея и изверга. он описал его с точки зрения. в то время как в «к.д.» пугачёв рассматривается в социальных отношениях.
пушкин поставил перед собой создать не портрет преступника, а сложную личность во взаимоотношениях с другими личностями.
пугачёв предстаёт в роли обычного человека. у пушкина он не только казнит, но и милует. он вступает с людьми не только в социальные, но и в чисто человеческие отношения, которые провоцируют его на этот выбор. только в этот момент обнаруживается настоящая человеческая личность. герой не будет для нас убедительным, если он односложный. это и продиктовало пушкину создание такого многогранного, сложного, запутанного, противоречивого героя, как пугачёв.
образ …
1).портрет;
2).речевая манера;
3).черты характера;
4).поступки;
5).оценка персонажа другими героями;
6).авторская позиция.
1. «мужик с чёрной бородой весело на меня поглядывал…страшный мужик ласково меня кликал…он был лет сорока росту среднего, худощав и широкоплеч. в чёрной бороде его проглядывала проседь; живые большие глаза так и бегали, лицо его имело выражение довольно приятное. но плутовское. волосы были обстрижены в кружок; на нём был оборванный армяк и татарские шаровары».
главная деталь: «живые глаза так и бегали» - плутовское выражение.
2. в речи пугачева много пословиц, поговорок, присказок. из этого следует, что он мудр: он не только много знает поговорок, но и вовремя их применяет.
«…улица моя тесна, воли мне мало. мои умничают. они воры. мне должно держать ухо востро, при первой неудаче они свою шею выкупят моей головой».
3. решимость, мужественность – любимая песня пугачёва(он знает, что его ждёт смерть, но идёт до конца).
хладнокровие – «его хладнокровие одобрило меня».
смекалка – по запаху нашёл путь.
памятливый, – заячий тулуп.
шутливый, весёлый – вторая встреча.
умеет оценивать сильные качества врага. (гринёв поразил пугачёва тем, что не юлит, не приспосабливается, не выкручивается. это состояние гринёва честь, чувство собственного достоинства поразило пугачёва. этот 16летний мальчишка никогда не пасовал перед ним. из-за этого п. видел в нём достойного врага).
лукав – пытался переманить гринёва на свою сторону.
хвастливость, самолюбие – «я воюю хоть куда».
простодушие – «как ты думаешь, король мог бы со мной потягаться».
пушкин создал сложнейший характер, в котором не просто сочетается набор положительных и отрицательных качеств. он создал живой характер. а это значит, что как и в жизни положительные свойства часто оборачиваются своей противоположной стороной. «наши недостатки – это продолжение наших достоинств»
это приводит к тому, что перед читателями возникает интересный человеческий характер, за поступками которого можно следить с постоянным интересом.
пушкин воссоздаёт такой характер, чтобы решить главную – показать характер, преодолевающий сословную ограниченность, разрывающий социальные рамки человеческих отношений, которые строятся, с точки зрения пушкина, на гуманности, милосердии. только во вне сословных отношениях раскрываются лучшие человеческие качества, поэтому пушкин утверждает внесословные ценности человеческой личности (стихотворение «няне» ).
гринёв – пугачёв
маша – императрица екатерина 2
гринёв – савельич
гринёв – императрица
когда пугачёв берёт на себя образ петра 3 – казнит, как только забывает это –милует.
4. встречи с гринёвым
5. оценка другими персонажами:
гринев:
«но между тем странное чувство отравляло мою радость: мысль о злодее, обрызганном кровию стольких невинных жертв, и о казни, его , тревожила меня поневоле… мысль о нём неразлучно была во мне с мыслью о пощаде, данной мне им в одну из ужасных минут моей жизни, и об избавлении моей невесты из рук гнусного швабрина».
6. авторская оценка.
за то, что пугачёв получает сочувственное отношение от гринева. за милосердие, проявленное пугачёвым, пушкин проявляет сочувствие к нему».
у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
в этой повести пугачёв изображён, не как личность, предводитель, а как человек.
своеобразие образа пугачёва в повести определяется идейно0нравственной проблематикой. не социальное освобождение народа, а проблема нравственного, этнического выбора интересует автора. восстание и любовная интрига – удобный повод для пушкина, чтобы поставить героев перед этим выбором.
для пушкина предательство – всегда предательство в общечеловеческом смысле (швабрин – подлец оболгал машу, написал донос родителям гринёва, во время дуэли ранил гринева, воспользовавшись его минутной слабостью).
когда пушкин писал «капитанскую дочку» он параллельно работал над « пугачёвского бунта», в которой и отобразился образ пугачёва – убийцы, злодея и изверга. он описал его с точки зрения. в то время как в «к.д.» пугачёв рассматривается в социальных отношениях.
пушкин поставил перед собой создать не портрет преступника, а сложную личность во взаимоотношениях с другими личностями.
пугачёв предстаёт в роли обычного человека. у пушкина он не только казнит, но и милует. он вступает с людьми не только в социальные, но и в чисто человеческие отношения, которые провоцируют его на этот выбор. только в этот момент обнаруживается настоящая человеческая личность. герой не будет для нас убедительным, если он односложный. это и продиктовало пушкину создание такого многогранного, сложного, запутанного, противоречивого героя, как пугачёв.
образ …
1).портрет;
2).речевая манера;
3).черты характера;
4).поступки;
5).оценка персонажа другими героями;
6).авторская позиция.
1. «мужик с чёрной бородой весело на меня поглядывал…страшный мужик ласково меня кликал…он был лет сорока росту среднего, худощав и широкоплеч. в чёрной бороде его проглядывала проседь; живые большие глаза так и бегали, лицо его имело выражение довольно приятное. но плутовское. волосы были обстрижены в кружок; на нём был оборванный армяк и татарские шаровары».
главная деталь: «живые глаза так и бегали» - плутовское выражение.
2. в речи пугачева много пословиц, поговорок, присказок. из этого следует, что он мудр: он не только много знает поговорок, но и вовремя их применяет.
«…улица моя тесна, воли мне мало. мои умничают. они воры. мне должно держать ухо востро, при первой неудаче они свою шею выкупят моей головой».
3. решимость, мужественность – любимая песня пугачёва(он знает, что его ждёт смерть, но идёт до конца).
хладнокровие – «его хладнокровие одобрило меня».
смекалка – по запаху нашёл путь.
памятливый, – заячий тулуп.
шутливый, весёлый – вторая встреча.
умеет оценивать сильные качества врага. (гринёв поразил пугачёва тем, что не юлит, не приспосабливается, не выкручивается. это состояние гринёва честь, чувство собственного достоинства поразило пугачёва. этот 16летний мальчишка никогда не пасовал перед ним. из-за этого п. видел в нём достойного врага).
лукав – пытался переманить гринёва на свою сторону.
хвастливость, самолюбие – «я воюю хоть куда».
простодушие – «как ты думаешь, король мог бы со мной потягаться».
вспыльчив и отходчив – швабрин.
жесток, свиреп, дик – «с каким-то диким вдохновением».
пушкин создал сложнейший характер, в котором не просто сочетается набор положительных и отрицательных качеств. он создал живой характер. а это значит, что как и в жизни положительные свойства часто оборачиваются своей противоположной стороной. «наши недостатки – это продолжение наших достоинств»
это приводит к тому, что перед читателями возникает интересный человеческий характер, за поступками которого можно следить с постоянным интересом.
пушкин воссоздаёт такой характер, чтобы решить главную – показать характер, преодолевающий сословную ограниченность, разрывающий социальные рамки человеческих отношений, которые строятся, с точки зрения пушкина, на гуманности, милосердии. только во вне сословных отношениях раскрываются лучшие человеческие качества, поэтому пушкин утверждает внесословные ценности человеческой личности (стихотворение «няне» ).
гринёв – пугачёв
маша – императрица екатерина 2
гринёв – савельич
гринёв – императрица
когда пугачёв берёт на себя образ петра 3 – казнит, как только забывает это –милует.
4. встречи с гринёвым
5. оценка другими персонажами:
гринев:
«но между тем странное чувство отравляло мою радость: мысль о злодее, обрызганном кровию стольких невинных жертв, и о казни, его , тревожила меня поневоле… мысль о нём неразлучно была во мне с мыслью о пощаде, данной мне им в одну из ужасных минут моей жизни, и об избавлении моей невесты из рук гнусного швабрина».
6. авторская оценка.
за то, что пугачёв получает сочувственное отношение от гринева. за милосердие, проявленное пугачёвым, пушкин проявляет сочувствие к нему».