Эти два произведения между собой связаны. Притчу о блудном сыне написал в своей повести "Станционный смотритель" А.С.Пушкин, а "Телеграмма" от Паустовского, где также описывается "блудный сын". В первом случае, если кратко, сыновья получили от отца наследство, свою часть которую потратил младший сын, вернулся к отцу. Именно в этот момент, отец его называет "блудным сыном". В другом случае, уехала Настя в Ленинград, а Тихон в свою очередь от лица Насти написал письмо корявыми буквами на телеграфном бланке, в итоге старуха умерла, так и не дождавшись дочери, а дочь приезжает на второй день после похорон и винит себя в её смерти. В одном случае, младший сын остаётся при бедности с отцом, а в другом Настя остаётся без матери. Обоих жаль, но печальный конец в "Телеграмма" больше всего.
Ровена найбагатша спадкоємиця знатного саксонського роду, сама доля судила шанобливе ставлення інших до неї. Леді наділена гарною вродою. «Троянда краси й безцінна перлина, найпрекрасніша з тисячі, запашна мирра, зерно ладану» - так казали інші про неї. «Ставна й висока на зріст, але не настільки висока, щоб це впадало в око» . Сліпучою білизною вирізнялась її шкіра, а обриси голови й обличчя були наділені шляхетністю та розумом. «Ясні блакитні очі, опушені довгими віями, дивилися з-під тонких каштанових брів, що надавало виразності її чолу, … очі ці були здатні як запалювати, так і втішати, як повелівати, так і благати». Одяг прикрашали коштовності та золото. Проте знатна леді була милостива до бідних та прочан зі святих місць, її душа була щедра на милостиню для них. Вміла скривати та управляти своїми емоціями. Коли її хвилювали новини про Айвенго, почуттів.
Ребекка – єврейка, тому її становище у суспільстві уже було нижчим від леді Ровени. Вона теж по-своєму чарівна. Мала смаглявий відтінок шкіри, густе чорне волосся. ЇЇ карі очі, наповненні глибиною почуттів, блищали під тонкими вигнутими чорними бровами, «білі зуби виблискували, як перли». Мала гарну поставу, одягнута у східне вбрання. Проте Ребекка далеко поступається в красі чарівній саксонці Ровені.
Эти два произведения между собой связаны. Притчу о блудном сыне написал в своей повести "Станционный смотритель" А.С.Пушкин, а "Телеграмма" от Паустовского, где также описывается "блудный сын". В первом случае, если кратко, сыновья получили от отца наследство, свою часть которую потратил младший сын, вернулся к отцу. Именно в этот момент, отец его называет "блудным сыном". В другом случае, уехала Настя в Ленинград, а Тихон в свою очередь от лица Насти написал письмо корявыми буквами на телеграфном бланке, в итоге старуха умерла, так и не дождавшись дочери, а дочь приезжает на второй день после похорон и винит себя в её смерти. В одном случае, младший сын остаётся при бедности с отцом, а в другом Настя остаётся без матери. Обоих жаль, но печальный конец в "Телеграмма" больше всего.
Ровена найбагатша спадкоємиця знатного саксонського роду, сама доля судила шанобливе ставлення інших до неї. Леді наділена гарною вродою. «Троянда краси й безцінна перлина, найпрекрасніша з тисячі, запашна мирра, зерно ладану» - так казали інші про неї. «Ставна й висока на зріст, але не настільки висока, щоб це впадало в око» . Сліпучою білизною вирізнялась її шкіра, а обриси голови й обличчя були наділені шляхетністю та розумом. «Ясні блакитні очі, опушені довгими віями, дивилися з-під тонких каштанових брів, що надавало виразності її чолу, … очі ці були здатні як запалювати, так і втішати, як повелівати, так і благати». Одяг прикрашали коштовності та золото. Проте знатна леді була милостива до бідних та прочан зі святих місць, її душа була щедра на милостиню для них. Вміла скривати та управляти своїми емоціями. Коли її хвилювали новини про Айвенго, почуттів.
Ребекка – єврейка, тому її становище у суспільстві уже було нижчим від леді Ровени. Вона теж по-своєму чарівна. Мала смаглявий відтінок шкіри, густе чорне волосся. ЇЇ карі очі, наповненні глибиною почуттів, блищали під тонкими вигнутими чорними бровами, «білі зуби виблискували, як перли». Мала гарну поставу, одягнута у східне вбрання. Проте Ребекка далеко поступається в красі чарівній саксонці Ровені.