Книга- это наш друг, наш соратник и наше будущее. Поэтому он называет книгу дорогой. Он советует читать и рассматривать книгу очень внимательно, потому что в каждой строчке может быть столько всего поучительного, столько всего скрытых мыслей, столько всего! А. С. Пушкин, Гоголь, и Л. Толстой относились к книге как к жизни. Они умели брать из книги больше, чем в ней написано. Лично я согласна с авторами этих строк, они говорят совершенную правду о книге. Книга- это наша дорога, по которой мы ходим. Книга-это святое. Книга-это жить.
Люба ненько Україна! Ти у нас одна-єдина. Дуже я тебе люблю, Все для тебе я зроблю.
Я люблю твої співанки, Писанки і вишиванки, Споришевий моріжок І бабусин пиріжок.
Буду я про тебе дбати, Бо ти для мене – рідна мати. Ти дала мені на щастя Ліс і поле, луг квітчастий.
З вами – гори, ріки, луки – Я б не витримав розлуки. Море, озеро, криниця – Де б не був я, буде сниться.
Ти розквітла вже іздавна, Будеш мати долю славну, Твої лицарі й герої Захистять тебе в двобої.
Невтомима трудівниця, Тобі ніколи журиться. Багатієш ти металом, Хлібом, медом, сиром, салом.
В цій країні кожна хата Добрими людьми багата. Харків, Львів, Донецьк, Полтава – Йде про них по світу слава.
Славний Київ златоглавий, Ти могутній, величавий. Вздовж Дніпра – гаї, ліси, Місто вічної краси.
Тут палаци старовинні І споруди вельми дивні, Тут побачиш ти зненацька Всякі дива чудернацькі.
Тут у кожній у оселі, Працьовиті і веселі, Друзі мешкають – кияни, Дорогі мої краяни –
І митці, і президенти, Будівельники й студенти…Тут живе моя сім`я, Тут росту щасливий Я.