Пантелеймон Куліш є надзвичайною постаттю в українській літературі. Коли я вивчав біографію та творчу діяльність цього видатного письменника, мене вразило: наскільки різностороннім було життя П. Куліша. Ця людина поєднала в собі філолога, літературного критика, педагога, перекладача, етнографа, історика, прозаїка, поета, а в юності ще й художника. Сучасники вважали П. Куліша людиною надзвичайно великих, енциклопедичних знань.
Письменник спочатку навчався в гімназії, а потім в університеті в Києві. Але більшість знань він здобув завдяки власній наполегливості й самоосвіті. П. Куліш став першим, хто переклав українською мовою Біблію, багато творів Шекспіра, Гете, Байрона, першим створив український фонетичний правопис. Письменник першим став складати рідною мовою історичні трактати, став професійним літературним критиком. Неможливо собі уявити, що все це зробила одна людина!
Внесок П. Куліша в розвиток української культури і літератури важко переоцінити, та, в додаток до цього, найвидатнішим і найвідомішим своїм твором «Чорна рада» він відкрив новий жанр в українській літературі: жанр історичного роману. В основу цього твору автор поклав реальні події, що колись відбувалися в Україні. Головним мотивом роману є боротьба претендентів за гетьманську булаву після смерті Б. Хмельницького. На неї було троє претендентів: Іван Брюховецький, Павло Тетеря і Яким Сомко. В результаті гетьманську владу в Україні підступно захопив Іван Брюховецький.
Роман «Чорна рада», безперечно, достовірний, але деякі історичні події того часу автор переосмислює. Наприклад, Яким Сомко не міг бути нареченим Лесі, бо за історичними джерелами він був одружений. Крім того, П. Куліш створив багато цікавих і яскравих епізодів, в яких розкрив психологію і характер персонажів твору. Спочатку складається враження, що система образів здається досить складною і великою, але, завдяки захоплюючому викладу подій і яскравій мові, роман сприймається дуже легко. Особисто я прочитав «Чорну раду» з великим задоволенням і захопленням.
«Чорна рада» П. Куліша — унікальний роман, у якому зображується героїчне минуле українського народу, неповторність якого передається через народну творчість, через мораль українців, яка залишається святою навіть для негативних героїв твору. Усі ці риси роблять роман довершеним і неповторним художнім твором, який бажано прочитати кожному українцю.
Объяснение:Сказка рассказывает о Маленьком принце, который посещает различные планеты в космосе, включая Землю. Повесть обращается к темам одиночества, дружбы, любви и потери. Несмотря на стиль детской книги, ее герой рассуждает о жизни и человеческой природе[1].
Впервые опубликована 6 апреля 1943 года в Нью-Йорке. Было продано 200 миллионов экземпляров по всему миру, что поставило её в ряд самых продаваемых книг.
Рисунки в книге выполнены самим автором и не менее знамениты, чем сама книга. Это не только иллюстрации, но и органическая часть произведения: сами герои сказки ссылаются на рисунки и спорят о них. Уникальные иллюстрации в «Маленьком принце» разрушают языковые барьеры, становятся частью универсального визуального лексикона, понятного каждому.
«Ведь все взрослые сначала были детьми, только мало кто из них об этом помнит», — Антуан де Сент-Экзюпери, из посвящения к книге.
Норм?
Объяснение:
Пантелеймон Куліш є надзвичайною постаттю в українській літературі. Коли я вивчав біографію та творчу діяльність цього видатного письменника, мене вразило: наскільки різностороннім було життя П. Куліша. Ця людина поєднала в собі філолога, літературного критика, педагога, перекладача, етнографа, історика, прозаїка, поета, а в юності ще й художника. Сучасники вважали П. Куліша людиною надзвичайно великих, енциклопедичних знань.
Письменник спочатку навчався в гімназії, а потім в університеті в Києві. Але більшість знань він здобув завдяки власній наполегливості й самоосвіті. П. Куліш став першим, хто переклав українською мовою Біблію, багато творів Шекспіра, Гете, Байрона, першим створив український фонетичний правопис. Письменник першим став складати рідною мовою історичні трактати, став професійним літературним критиком. Неможливо собі уявити, що все це зробила одна людина!
Внесок П. Куліша в розвиток української культури і літератури важко переоцінити, та, в додаток до цього, найвидатнішим і найвідомішим своїм твором «Чорна рада» він відкрив новий жанр в українській літературі: жанр історичного роману. В основу цього твору автор поклав реальні події, що колись відбувалися в Україні. Головним мотивом роману є боротьба претендентів за гетьманську булаву після смерті Б. Хмельницького. На неї було троє претендентів: Іван Брюховецький, Павло Тетеря і Яким Сомко. В результаті гетьманську владу в Україні підступно захопив Іван Брюховецький.
Роман «Чорна рада», безперечно, достовірний, але деякі історичні події того часу автор переосмислює. Наприклад, Яким Сомко не міг бути нареченим Лесі, бо за історичними джерелами він був одружений. Крім того, П. Куліш створив багато цікавих і яскравих епізодів, в яких розкрив психологію і характер персонажів твору. Спочатку складається враження, що система образів здається досить складною і великою, але, завдяки захоплюючому викладу подій і яскравій мові, роман сприймається дуже легко. Особисто я прочитав «Чорну раду» з великим задоволенням і захопленням.
«Чорна рада» П. Куліша — унікальний роман, у якому зображується героїчне минуле українського народу, неповторність якого передається через народну творчість, через мораль українців, яка залишається святою навіть для негативних героїв твору. Усі ці риси роблять роман довершеним і неповторним художнім твором, який бажано прочитати кожному українцю.
Объяснение:Сказка рассказывает о Маленьком принце, который посещает различные планеты в космосе, включая Землю. Повесть обращается к темам одиночества, дружбы, любви и потери. Несмотря на стиль детской книги, ее герой рассуждает о жизни и человеческой природе[1].
Впервые опубликована 6 апреля 1943 года в Нью-Йорке. Было продано 200 миллионов экземпляров по всему миру, что поставило её в ряд самых продаваемых книг.
Рисунки в книге выполнены самим автором и не менее знамениты, чем сама книга. Это не только иллюстрации, но и органическая часть произведения: сами герои сказки ссылаются на рисунки и спорят о них. Уникальные иллюстрации в «Маленьком принце» разрушают языковые барьеры, становятся частью универсального визуального лексикона, понятного каждому.
«Ведь все взрослые сначала были детьми, только мало кто из них об этом помнит», — Антуан де Сент-Экзюпери, из посвящения к книге.