Мені дуже подобається Поліанна - головна героїня роману "Поліанна" американської письменниці Елеонор Портер. Це моя улюблена книга.
Поліанна - дуже добра і весела дівчинка. ЇЇ життя було нелегким - вона сирота. Але дівчинка успішно подолала усі труднощі з усмішкою на обличчі.
Поліанна багато чому навчила мене. Вона навчила мене бути оптимісткою, цінувати все, що в мене є, усюди знаходити привід для радості. Я захоплююся її вмінням сприймати труднощі, що випали на її долю, з оптимізмом і долати їх. А ще вона навчила мене безкорисливо допомагати людям. На прикладі Поліанни видно, що добру і щиру людину усі люблять. Тому, прочитавши книгу, я стала добрішою і щирішою. Я намагаюся допомагати іншим та більше посміхатися.
Оповідач говорить, що не звертав особливої уваги на ту чарівну крамницю, доки його маленькмй син Джіп одного дня не взяв його за палець і не підвів до неї. Він показував на вітрину і говорив, які іграшки хотів би мати. Але він нічого не просив і ні про що не благав, бо був добре вихований. Батько (оповідач) сказав, що до Джіпового Дня народження лишилось менше ста днів і вони зайшли у крамницю.
Крамниця була не проста, а чарівна. Джіп не побіг одразу до прилавка, як це було зазвичай, спочатку він розглядав іграшки. За прилавком стояв дивний чоловік – в нього одне вухо було більше другого, а підборіддя було схоже на носак черевика. Батько запитав у нього які цікавинки можна купити синові. Продавець показав скляні кульки, які діставав то з голови, то з ліктя, а то і з кишені Джіпа. Хлопчик був зачарований цим фокусом.
Продавець похвалив Джіпа, назвавши його славним хлопцем і додав, що тільки славні діти можуть зайти в цю крамницю – і справді тут же до крамниці намагався зайти якийсь хлопчик, але не зміг цього зробити бо двері були зачинені! Продавець подав усі ті іграшки, про які мріяв Джіп. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Хлопчик був дуже задоволений і батько це помітив.
Та раптом він помітив, що в нього під капелюхом щось ворушиться – то був голуб! Справжній голуб! Продавець узяв у чоловіка капелюха і почав витрушувати звідти різні речі: двоє чи троє яєць, мармурову кульку, годинник, зіжмаканий папір.. Продавець говорив, що це насправді не дивно, бо люди зазвичай рідко витрушують свої капелюхи. Поки він говорив купа зіжмаканого паперу росла і росла, поки не закрила собою продавця. Раптово він замовк.
Батько з сином побачили, що продавець зник. Вони пройшли за прилавок і знайшли там лише капелюха і кролика. Джіп показав батькові на двері, яких до того там не було, і вони увійшли туди. Там виявився ще один продавець, він тут же запросив батька з сином на виставку. Чоловік не хотів погоджуватись, але хлопчик радо пішов з продавцем. Він показував безліч найрізноманітніших іграшок і маленький Джіп був у великому захопленні. Раптом батько почув, що Джіп пропонує йому погратись в піжмурки і побачив, що хлопчика ховає у барабан продавець. Один рух – і хлопчик зник.
Батько почав вимагати припинити ці жарти на що продавець відповів, що це всього лиш справжні чари. Він увійшов в двері і батько пішов за ним, але опинився у непроглядній темряві! Та раптом – бах – і він зіткнувся з чоловіком на Ріджент-стрит. Поряд стояв Джіп. Крамниці ніде не було видно. В руках у Джіпа було 4 пакунки. В трьох із них виявились солдатики, а в одному справжнє біле кошеня.
Джіп був дуже задоволений. На цьому батько заспокоївся.
З того часу пройшло півроку. Відтоді батько не бачив ніякої чарівної крамниці на Ріджент-стрит.
Відповідь:
Мені дуже подобається Поліанна - головна героїня роману "Поліанна" американської письменниці Елеонор Портер. Це моя улюблена книга.
Поліанна - дуже добра і весела дівчинка. ЇЇ життя було нелегким - вона сирота. Але дівчинка успішно подолала усі труднощі з усмішкою на обличчі.
Поліанна багато чому навчила мене. Вона навчила мене бути оптимісткою, цінувати все, що в мене є, усюди знаходити привід для радості. Я захоплююся її вмінням сприймати труднощі, що випали на її долю, з оптимізмом і долати їх. А ще вона навчила мене безкорисливо допомагати людям. На прикладі Поліанни видно, що добру і щиру людину усі люблять. Тому, прочитавши книгу, я стала добрішою і щирішою. Я намагаюся допомагати іншим та більше посміхатися.
Пояснення:
Оповідач говорить, що не звертав особливої уваги на ту чарівну крамницю, доки його маленькмй син Джіп одного дня не взяв його за палець і не підвів до неї. Він показував на вітрину і говорив, які іграшки хотів би мати. Але він нічого не просив і ні про що не благав, бо був добре вихований. Батько (оповідач) сказав, що до Джіпового Дня народження лишилось менше ста днів і вони зайшли у крамницю.
Крамниця була не проста, а чарівна. Джіп не побіг одразу до прилавка, як це було зазвичай, спочатку він розглядав іграшки. За прилавком стояв дивний чоловік – в нього одне вухо було більше другого, а підборіддя було схоже на носак черевика. Батько запитав у нього які цікавинки можна купити синові. Продавець показав скляні кульки, які діставав то з голови, то з ліктя, а то і з кишені Джіпа. Хлопчик був зачарований цим фокусом.
Продавець похвалив Джіпа, назвавши його славним хлопцем і додав, що тільки славні діти можуть зайти в цю крамницю – і справді тут же до крамниці намагався зайти якийсь хлопчик, але не зміг цього зробити бо двері були зачинені! Продавець подав усі ті іграшки, про які мріяв Джіп. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Хлопчик був дуже задоволений і батько це помітив.
Та раптом він помітив, що в нього під капелюхом щось ворушиться – то був голуб! Справжній голуб! Продавець узяв у чоловіка капелюха і почав витрушувати звідти різні речі: двоє чи троє яєць, мармурову кульку, годинник, зіжмаканий папір.. Продавець говорив, що це насправді не дивно, бо люди зазвичай рідко витрушують свої капелюхи. Поки він говорив купа зіжмаканого паперу росла і росла, поки не закрила собою продавця. Раптово він замовк.
Батько з сином побачили, що продавець зник. Вони пройшли за прилавок і знайшли там лише капелюха і кролика. Джіп показав батькові на двері, яких до того там не було, і вони увійшли туди. Там виявився ще один продавець, він тут же запросив батька з сином на виставку. Чоловік не хотів погоджуватись, але хлопчик радо пішов з продавцем. Він показував безліч найрізноманітніших іграшок і маленький Джіп був у великому захопленні. Раптом батько почув, що Джіп пропонує йому погратись в піжмурки і побачив, що хлопчика ховає у барабан продавець. Один рух – і хлопчик зник.
Батько почав вимагати припинити ці жарти на що продавець відповів, що це всього лиш справжні чари. Він увійшов в двері і батько пішов за ним, але опинився у непроглядній темряві! Та раптом – бах – і він зіткнувся з чоловіком на Ріджент-стрит. Поряд стояв Джіп. Крамниці ніде не було видно. В руках у Джіпа було 4 пакунки. В трьох із них виявились солдатики, а в одному справжнє біле кошеня.
Джіп був дуже задоволений. На цьому батько заспокоївся.
З того часу пройшло півроку. Відтоді батько не бачив ніякої чарівної крамниці на Ріджент-стрит.