легран вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. як озивається про л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, поперемінно те в захопленість, то в похмурість». на майже безлюдному селливановом острові, де л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за яких довідається місцезнаходження скарбу капітана кидда, героя народних , що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. скарб є л. повернути ніколи втрачене багатство.
оповідачеві, старому слузі-негрові юпітеру, і читачам дії л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку л. нагадує дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. по вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
Тема) можно ли согласиться со словами григория мерцалова, что " великое, мощное и святое, что жило и горело в чудесном докторе при его жизни, угасало невозвратимо"?в наш век люди все больше и больше становятся равнодушными к чужому горю, они перестают сопереживать и закрываются в своем маленьком мирке, где нет места сочувствию и пониманию. и остается уповать только на чудо, тем, кто отчаялся найти хотя бы крупицу тепла и доброты среди окружающих. александр - известный писатель, в своем произведение "чудесный доктор" передает нам жизни одной семьи. в канун новогодней и рождественской суеты, когда сам город "дышит" праздником, а все вокруг ждут и радуются в предвкушении чего-то особенного, автор показывает нам и другую жизнь. разговор двух маленьких братьев у богатой гастрономической выставки может сначала показаться немного глупым и странным. но это ощущение тает в резонансе с тем, что " с утра ничего не ели, кроме пустых " и описанием дома, куда они возвращаются со скорбным известием. "оба мальчугана давно успели привыкнуть и к этим закоптелым, плачущим от сырости стенам, и к мокрым отрепкам, сушившимся на протянутой через комнату веревке, и к этому ужасному запаху керосинового чада, детского грязного белья и крыс - настоящему запаху нищеты". голод, болезни близких, чувство безысходности - это то, что есть у них в окружение всеобщего праздника. " магазины, сияющие елки, рысаки, мчавшиеся под своими синими и красными сетками, визг полозьев, праздничное оживление толпы, веселый гул окриков и разговоров, разрумяненные морозом смеющиеся лица нарядных ". но среди всего этого великолепия у семьи мерцаловых уже не остается надежды на чудо, «когда мечтаешь найти на улице бумажник с деньгами или получить внезапно наследство от неизвестного троюродного дядюшки.» . глава семьи доходит до мысли о самоубийстве, у матери нет сил бороться с болезнью дочери, а детям остаются только слезы и холодный пустой суп. случайная встреча в общественном саду много меняет не только в жизни этой семьи, но и в их мировоззрении. от, еще минуту назад, незнакомого человека, а теперь доброго ангела-хранителя, они получает не только реальную , но и душевное сопереживание. им передается его уверенность в завтрашнем дне, ведь не просто так обращает внимание на голос незнакомца, в котором звучит «что-то ласковое и убедительное…» . если многие люди пытаются только казаться добрыми и щедрыми для прославления себя среди себе подобных, то спаситель семьи мерцаловых желает остаться неизвестным. он просто и оказывается истинным врачом – врачевателем тел и душ. нельзя согласится со словами григория мерцалова о том, что « великое, мощное и святое, что жило и горело в чудесном докторе при его жизни, угасало невозвратимо» . ведь доктор пирогов дал «путевку в жизнь» гришке и володе, «поставить на ноги» машутку, возродил веру в людей у елизаветы ивановны и емельяна. поэтому в семье мерцаловых найдут продолжение свое благие дела и начинания чудесного доктора. ведь не зря григорий, занимающий «крупный, ответственный пост в одном из банков» и слыл «образцом честности и отзывчивости на нужды бедности» .
легран вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. як озивається про л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, поперемінно те в захопленість, то в похмурість». на майже безлюдному селливановом острові, де л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за яких довідається місцезнаходження скарбу капітана кидда, героя народних , що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. скарб є л. повернути ніколи втрачене багатство.
оповідачеві, старому слузі-негрові юпітеру, і читачам дії л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку л. нагадує дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. по вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення».
читать полностью: