Реальность и фантастика в сказе. Честность, добросовестность, трудолюбие и талант главного героя Беседа — Что фантастично, что реально в этом сказе? Реально крепостное право, реальна работа горняков до изнеможения («Этот и вовсе изробленный»), трусливые и жестокие приказчики и надзиратели Бажов описывает домашнее хозяйство рабочих и тяжелые условия труда в забое. Фантастична встреча с Хозяйкой Медной горы, ее превращение в ящерицу, путешествие Степана в глубь горы в забое волшебных ящерок. — Что предложила сделать Малахитница Степану? Что понравилось Хозяйке в Степане Петровиче? Хозяйке Медной горы понравилось в Степане Петровиче то, что он не показал виду, что испугался, когда увидел Хозяйку, смело разговаривал с ней. Ему было «стыдно перед девкой хвастуном себя оказать», и он выполнил обещание, сказал приказчику, что Хозяйка велела. Когда Хозяйка Медной горы привела его свои богатства показывать, он «не обзарился» на эти богатства, «не променял свою Настеньку на каменну девку». — Как исполнила Хозяйка свои обещания? Когда Степана приковали в забое, она подбрасывала ему хороший малахит освободиться из крепостного состояния, затем найти нужные глыбы для столбов. — Как закончилась жизнь Степана? — Какими словами вы можете охарактеризовать Степана? Ученики назовут Степана честным, смелым, трудолюбивым, гордым, верным, хорошим мастером, человеком с чистой душой. Может быть, именно поэтому полюбила его Медной горы Хозяйка.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.
Беседа
— Что фантастично, что реально в этом сказе?
Реально крепостное право, реальна работа горняков до изнеможения («Этот и вовсе изробленный»), трусливые и жестокие приказчики и надзиратели Бажов описывает домашнее хозяйство рабочих и тяжелые условия труда в забое.
Фантастична встреча с Хозяйкой Медной горы, ее превращение в ящерицу, путешествие Степана в глубь горы в забое волшебных ящерок.
— Что предложила сделать Малахитница Степану? Что понравилось Хозяйке в Степане Петровиче? Хозяйке Медной горы понравилось в Степане Петровиче то, что он не показал виду, что испугался, когда увидел Хозяйку, смело разговаривал с ней. Ему было «стыдно перед девкой хвастуном себя оказать», и он выполнил обещание, сказал приказчику, что Хозяйка велела. Когда Хозяйка Медной горы привела его свои богатства показывать, он «не обзарился» на эти богатства, «не променял свою Настеньку на каменну девку».
— Как исполнила Хозяйка свои обещания?
Когда Степана приковали в забое, она подбрасывала ему хороший малахит освободиться из крепостного состояния, затем найти нужные глыбы для столбов.
— Как закончилась жизнь Степана?
— Какими словами вы можете охарактеризовать Степана?
Ученики назовут Степана честным, смелым, трудолюбивым, гордым, верным, хорошим мастером, человеком с чистой душой. Может быть, именно поэтому полюбила его Медной горы Хозяйка.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.