1912 год стал особенно значимым для культурной киевской элиты, в город прибыл знаменитый Художественный театр под руководством Вл. И. Немировича-Данченко. Театр готовился дать здесь не менее 6 больших спектаклей, рассчитывая на благосклонность и овации публики, которых, впрочем, не последовало.
Именно в это время на представление впервые попадает в то время еще молодой и никому не известный драматург, писатель и режиссер Михаил Булгаков, даже не подозревающий того, что именно с этим театром будет связанна большая часть его дальнейшей жизни.
В театр Булгаков буквально влюбился, ему нравились поставленные пьесы, восхищение толпы, актеры, словом все, что касалось сцены, но сам он играть не стремился, талант этого удивительного человека был направлен исключительно в писательское русло. Постепенно из-под острого пера гения выходят такие пьесы, как «Мольер», «Дни Турбиных» и «Мертвые души», прославившие его имя среди московской элиты. Произведения Булгакова с большой охотой начинают ставиться на сцене Художественного театра, вот только постановки эти с каждым разом все менее соответствовали задумке автора и более подходили то, какими их желало. Такое отношение к своему творческому таланту не могло не расстраивать писателя, имевшего неплохие знания в области режиссуры, и представлявшего как все должно было выглядеть на самом деле. Между автором и властями начинаются бесконечные перепалки, которые в конечном итоге становятся причиной того, что в 1936 году Булгаков покидает Художественный театр.
В это же время начинаются кровавые сталинские репрессии, под пяту которых автор не попал по чистой случайности – Сталину пришлась по душе одна из пьес писателя. Вождь народов отдал распоряжение об ее постановке в театре, а также о постановке ряда других пьес. От нищеты подобная милость писателя не , но от тюрьмы избавила навсегда.
Находясь в столь плачевном положении Булгаков, все же возрождается к творчеству и начинает труд под названием «Театральный роман», в котором описывает все свои мытарства в Художественном театре, к сожалению, произведение окончено не было.
Вершиной же творческого подъема писателя стал роман «Мастер и Маргарита», при жизни автора нигде не упоминавшийся и абсолютно незнакомый читателю и зрителю.
Завершив сотрудничество с Художественным театром, Булгаков переходит в Большой, где до конца своей жизни занимает должность либреттиста-консультанта, что является весьма драматичным окончанием карьеры великого драматурга, не сумевшего сломить сопротивление бюрократической машины.
Роальд Дал (англ. Roald Dahl; 13 вересня 1916 — 23 листопада 1990) — валлійський письменник норвезького походження, автор романів, повістей, новел, оповідань, написаних як для дорослих, так і для дітей, зокрема казково-фантастичних творів та творів у жанрі фантастики жахів. Лауреат численних премій, військовий герой. Його найвідомішими творами є: «Чарлі і шоколадна фабрика», «Джеймс і гігантський персик», «Матильда», «Відьми», «Докори» та «ВДВ (Великий Дружній Велетень)». За сюжетами його книжок знято культові кінофільми «Віллі Вонка і шоколадна фабрика» (англ. Willy Wonka & the Chocolate Factory) у 1971 році (рімейк «Чарлі і шоколадна фабрика» у 2005 році), та анімаційний Незрівнянний містер Фокс, «Ґремліни», та ще декілька.
Объяснение:
Роальд Дал народився у Лландаффі, Кардіфф, (Уельс) 13 вересня 1916 року в сім'ї норвежців Гаральда Дала та Софії Магдалини Дал (дівоче прізвище Гесселберґ). Сім'я Далів виїхала з Норвегії у 1880 році та згодом оселилася у Кардіффі.
Роальда назвали на честь Роальда Амундсена, дослідника Північного Полюса. Національного героя Норвегії. Норвезькою Роальд Дал спілкувався вдома, зі своїми батьками та сестрами. Роальда охрестили у Норвезькій Церкві міста Кардіфф, яку відвідували його батьки.
У 1920 році, коли Роальду було 4, від апендициту померла його семирічна сестра Астрі. Через місяць, у віці 57 років, помер його батько від пневмонії. Матір Роальда вирішила не повертатися у Норвегію до родичів, а переїхати з Уельсу в Англію. Цим вона виконала волю покійного чоловіка, який хотів, щоб діти навчалися в Англії.
Роальд навчався у декількох школах, а також у пансіоні для хлопчиків Святого Петра. Однак там йому не подобалося. Він не бачився з ріднею, тому писав додому щодня. Згодом Роальд навчався у Школі Рептон графства Дербішир. Через певний час він написав новелу «Хлопець», де прототипом до вигаданого персонажа Джефрі Фішера був його друг із цієї школи на ім'я Майкл, який згодом став Архієпископом Кентерберійським. Через цю посаду друга Роальд надалі сказав: «Ось чому я маю такі сумніви на рахунок релігії і Бога взагалі».
Дал був дуже високим (його зріст був 1.98 м). Також він був чудовим спортсменом, навіть капітаном шкільної команди. Грав у футбольній команді. Згодом він захопився фотографією. Через деякий час він почав працювати на шоколадній фабриці, що і послужило йому прототипом у написанні повісті «Чарлі і шоколадна фабрика».
Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет. Натомість, у 1934 році він пішов працювати в компанію «Шелл» (Shell- мушля). В 20 років він поїхав у Танзанію
https://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=18375
1912 год стал особенно значимым для культурной киевской элиты, в город прибыл знаменитый Художественный театр под руководством Вл. И. Немировича-Данченко. Театр готовился дать здесь не менее 6 больших спектаклей, рассчитывая на благосклонность и овации публики, которых, впрочем, не последовало.
Именно в это время на представление впервые попадает в то время еще молодой и никому не известный драматург, писатель и режиссер Михаил Булгаков, даже не подозревающий того, что именно с этим театром будет связанна большая часть его дальнейшей жизни.
В театр Булгаков буквально влюбился, ему нравились поставленные пьесы, восхищение толпы, актеры, словом все, что касалось сцены, но сам он играть не стремился, талант этого удивительного человека был направлен исключительно в писательское русло. Постепенно из-под острого пера гения выходят такие пьесы, как «Мольер», «Дни Турбиных» и «Мертвые души», прославившие его имя среди московской элиты. Произведения Булгакова с большой охотой начинают ставиться на сцене Художественного театра, вот только постановки эти с каждым разом все менее соответствовали задумке автора и более подходили то, какими их желало. Такое отношение к своему творческому таланту не могло не расстраивать писателя, имевшего неплохие знания в области режиссуры, и представлявшего как все должно было выглядеть на самом деле. Между автором и властями начинаются бесконечные перепалки, которые в конечном итоге становятся причиной того, что в 1936 году Булгаков покидает Художественный театр.
В это же время начинаются кровавые сталинские репрессии, под пяту которых автор не попал по чистой случайности – Сталину пришлась по душе одна из пьес писателя. Вождь народов отдал распоряжение об ее постановке в театре, а также о постановке ряда других пьес. От нищеты подобная милость писателя не , но от тюрьмы избавила навсегда.
Находясь в столь плачевном положении Булгаков, все же возрождается к творчеству и начинает труд под названием «Театральный роман», в котором описывает все свои мытарства в Художественном театре, к сожалению, произведение окончено не было.
Вершиной же творческого подъема писателя стал роман «Мастер и Маргарита», при жизни автора нигде не упоминавшийся и абсолютно незнакомый читателю и зрителю.
Завершив сотрудничество с Художественным театром, Булгаков переходит в Большой, где до конца своей жизни занимает должность либреттиста-консультанта, что является весьма драматичным окончанием карьеры великого драматурга, не сумевшего сломить сопротивление бюрократической машины.
Роальд Дал (англ. Roald Dahl; 13 вересня 1916 — 23 листопада 1990) — валлійський письменник норвезького походження, автор романів, повістей, новел, оповідань, написаних як для дорослих, так і для дітей, зокрема казково-фантастичних творів та творів у жанрі фантастики жахів. Лауреат численних премій, військовий герой. Його найвідомішими творами є: «Чарлі і шоколадна фабрика», «Джеймс і гігантський персик», «Матильда», «Відьми», «Докори» та «ВДВ (Великий Дружній Велетень)». За сюжетами його книжок знято культові кінофільми «Віллі Вонка і шоколадна фабрика» (англ. Willy Wonka & the Chocolate Factory) у 1971 році (рімейк «Чарлі і шоколадна фабрика» у 2005 році), та анімаційний Незрівнянний містер Фокс, «Ґремліни», та ще декілька.
Объяснение:
Роальд Дал народився у Лландаффі, Кардіфф, (Уельс) 13 вересня 1916 року в сім'ї норвежців Гаральда Дала та Софії Магдалини Дал (дівоче прізвище Гесселберґ). Сім'я Далів виїхала з Норвегії у 1880 році та згодом оселилася у Кардіффі.
Роальда назвали на честь Роальда Амундсена, дослідника Північного Полюса. Національного героя Норвегії. Норвезькою Роальд Дал спілкувався вдома, зі своїми батьками та сестрами. Роальда охрестили у Норвезькій Церкві міста Кардіфф, яку відвідували його батьки.
У 1920 році, коли Роальду було 4, від апендициту померла його семирічна сестра Астрі. Через місяць, у віці 57 років, помер його батько від пневмонії. Матір Роальда вирішила не повертатися у Норвегію до родичів, а переїхати з Уельсу в Англію. Цим вона виконала волю покійного чоловіка, який хотів, щоб діти навчалися в Англії.
Роальд навчався у декількох школах, а також у пансіоні для хлопчиків Святого Петра. Однак там йому не подобалося. Він не бачився з ріднею, тому писав додому щодня. Згодом Роальд навчався у Школі Рептон графства Дербішир. Через певний час він написав новелу «Хлопець», де прототипом до вигаданого персонажа Джефрі Фішера був його друг із цієї школи на ім'я Майкл, який згодом став Архієпископом Кентерберійським. Через цю посаду друга Роальд надалі сказав: «Ось чому я маю такі сумніви на рахунок релігії і Бога взагалі».
Дал був дуже високим (його зріст був 1.98 м). Також він був чудовим спортсменом, навіть капітаном шкільної команди. Грав у футбольній команді. Згодом він захопився фотографією. Через деякий час він почав працювати на шоколадній фабриці, що і послужило йому прототипом у написанні повісті «Чарлі і шоколадна фабрика».
Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет. Натомість, у 1934 році він пішов працювати в компанію «Шелл» (Shell- мушля). В 20 років він поїхав у Танзанію